Арт-терапевтичні техніки як інструментарій практичного психолога – DiaLOG – досконале спілкування
loader image

Арт-терапевтичні техніки як інструментарій практичного психолога

Инвентаризация ресурсов (своей жизни)
October 1, 2020
Безопасность детей и подростков на улице и в сети
October 16, 2020

Арт-терапевтичні техніки як інструментарій практичного психолога у роботі із немовленнєвими дітьми та дітьми із порушеннями мовлення 1,5 – 3 років життя

За останні 10–15 років у світі суттєво збільшилася кількість дітей, що не говорять, які не почали говорити у сприятливий та нормотиповий для розвитку мовлення віковий період. Такі діти не гулять, у них відсутній лепет, деякі з них починають вимовляти слова, проте к 1,5-2 рокам втрачають цю здатність. Такі діти часто не розуміють звернене до них мовлення, не грають в ігри, не використовують іграшки за призначенням. Мовлення може бути відсутнім також за наявності різних захворювань. Ось найбільш поширені проблеми відсутності мовлення у дітей у віці 1,5-3 років. (Схема 1).

Схема 1. Відсутність мовлення

Зародження та гармонічний розвиток дитини — це величезна відповідальність батьків. Народження дитини має бути свідомим і відповідальним. Однак батьки не завжди ставляться до появи дитини на світ із необхідною серйозністю. Поява в родині дитини, яка не говорить, змушує батьків шукати причини такого порушення. Іноді вказати точну причину просто неможливо, як і відмотати життя назад, наче кіноплівку, аби виправити батьківські помилки. За умови планування вагітності та своєчасного отримання необхідних знань щодо можливих патологій розвитку плоду, а потім і малюка, які можуть вплинути на подальшу відсутність або порушення мовлення, можна уникнути серйозних проблем розвитку та росту дитини. Причин відсутності мовлення в дитини може бути безліч, однак існує цілком реальна можливість упередити деякі з них ще до зачаття малюка (Таблиця 1).

Таблиця 1. Причини відсутності мовлення у дитини

Особливості перебігу вагітності та пологів, внутрішньоутробний розвиток плоду

Постнатальний розвиток дитини

Індивідуально-особистісні риси батьків

Фактори навколишнього середовища 

Психологічні характеристики батьків та особливості виховання дитини

аборти, викидні

кривошия, низький м’язовий тонус

алкоголізм та паління матері до вагітності

погане екологічне оточення

незатребуваність коли з дитиною мало розмовляють, вгадують її бажання та не формують у неї потребу висловити свої бажання та емоції

спроби переривання поточної вагітності

мозочковий синдром (порушення координації рухів, погано розвинена велика та дрібна моторика)

наркоманія майбутніх батьків

харчування вагітної (наявність консервантів і канцерогенів у продуктах харчування)

дефекти мовлення у людей, що оточують дитину, та недостатня увага до мовленнєвого розвитку дитини

токсикоз

ураження ЦНС дитини

депресивні стани

несприятлива ситуація в родині

велика кількість оргтехніки в домі

резус-конфлікт

ураження каналу сприйняття мовленнєвої інформації

неврози вагітної

асоціальний спосіб життя

несприятливі соціально-побутові умови

інфікування матері під час вагітності

ранній період розвитку дитини на штучному вигодовуванні

психопатії

політичні події в країні та світі

неправильне мовлення членів родини (наприклад, надмірне сюсюкання) 

внутрішньоутробна або натальна (під час пологів) гіпоксія

запальні захворювання головного мозку (менінгіт)

гіподинамічний розвиток дівчинки, майбутньої матері

 

асоціальна поведінка батьків (домашнє насилля, залякування, надмірна вимогливість та суворість батьків).

стресові ситуації

генетичні захворювання

дефекти мовлення

 

 

падіння та забої (особливо живота) матері під час вагітності

важко перенесені хвороби, особливо в перші 3 роки життя дитини

-швидке, заплутане, аграматичне мовлення людей, що оточують дитину

 

 

гострі та хронічні захворювання матері під час вагітності (грип, краснуха, печінкова та серцева недостатність)

синдром дзеркальних нейронів (порушення функції наслідування дій іншої людини)

-генетична схильність (батьки в дитинстві пізно заговорили, мали порушення мовлення)

 

 

паління матері під час вагітності

диспраксія як проблема планування і програмування мовлення за нормального стану мовленнєвих механізмів

двомовність.

 

 

алкоголізм, наркоманія вагітної

множинні порушення розвитку дитини

 

 

 

родові травми

інфекційні (бактериальні та вірусні) захворювання нервової системи

 

 

 

асфіксія новонародженого

затримка психічного розвитку

 

 

 

гемолітична жовтуха новонароджених

порушення інтелектуального розвитку

 

 

 

покращена реанімація недоношених дітей

аутизм і розлади аутичного спектру

 

 

 

переношена вагітність

погано розвинений фонематичний слух

 

 

 

кесарів розтин.

порушення в артикуляційному апараті (слабкі або спазмовані м’язи язика, губ, м’якого піднебіння, гортані)

 

 

 

 

аномалії в будові щелепи й зубів

 

 

 

 

ускладнення на ревакцинацію АКДС

 

 

 

 

забиття голови, яким не було приділено достатньо уваги

 

 

 

 

пухлини і травми черепу

 

 

 

 

погіршення або повна втрата слуху

 

 

 

 

труднощі з розумінням усної мови (гіперлексія)

 

 

 

 

синдром дефіциту уваги івз гіперактивністю (СДУГ). 

 

 

 

У розвитку дитини важливо розуміти, як саме (за нормою) вона повинна розвиватися (див. Таблицю 2).  

Таблиця 2. Вікові норми розвитку мовлення дитини від 1-го місяця до 3-х років

Вік дитини

Розвиток мовлення та поведінка дитини

1 місяць

Концентрація на мовленнєвому зверненні дорослого.

2 місяці

Відповідна усмішка на звернення дорослого.

3-6 місяців

Оживлення, сміх, гуління на звернення дорослого.

6-10 місяців

Поява лепету, розуміння простих команд.

8 місяців

Реакція на незнайомців, повторення однакових складів: ма-ма-ма, па-па-па.

9 місяців

Жестове спілкування, перші ігри «ладушки».

11 місяців

Використання 3-х лепетних слів із співвіднесенням.

12 місяців

Використання 3-4 слів, розуміння простих інструкцій, використання простих жестів. Активний словниковий запас: 10 простих слів, пасивний словниковий запас: 150–200 слів.

12-14 місяців

Упізнає зображені на картинках предмети.

15-17 місяців

Упізнає велику кількість предметів (також на картинках), розуміє просту фразу без жестового супроводження.

18 місяців

Показує декілька частин тіла. Активний словниковий запас: 20–30 слів.

21 місяць

З’являється фраза.

2 роки

Будує короткі речення, використовує прикметники та займенники. Активний словниковий запас: 50–100 слів.

2 роки 6 місяців

Використовує прийменники, складні речення, правильно вимовляє більшість звуків, знає своє ім’я, ставить питання. Активний словниковий запас: 200–250 слів.

3 роки

Дитина розуміє короткі розповіді та  казки. Говорить реченнями, об’єднаними за змістом, використовує займенники, прикметники, прислівники. Її мовлення змінюється за родами та числами. Активний словниковий запас: 250–300 слів.

У разі виникнення порушень у дитини потрібна консультація дитячого невролога, а в разі відсутності мовлення (починаючи з 1,5 років) уже необхідна консультація психіатра. Мовлення – це психічний процес, а психіатр – це лікар, який допомагає вирішувати проблеми розвитку психіки дитини. Дитячий лікар-психіатр може дати рекомендації щодо необхідності включення в розвиток дитини таких спеціалістів, як дефектолог, логопед, психолог, нейропсихолог, спеціаліст із сенсорної інтеграції. Дитячий психіатр може визначити команду, яка допомагатиме дитині розвиватися. Надзвичайно важлива складова корекції мовленнєвих порушень — медикаментозна підтримка та включення різних неінвазивних методів. 

Зіткнувшись із проблемою відсутності мовлення у дитини та не розуміючи, що з цим робити, до кого звертатись, яких фахівців шукати, батьки із дитиною опиняються перед кабінетом практичного психолога. І від компетентності даного фахівця дуже часто залежить подальша доля дитини. Батькам дитини 1,5-3 років конче необхідно отримати кваліфіковану консультацію та не залишитись наодинці із проблемою. Їм важливо не почути, що дитина ще дуже маленька та потрібно звернутися до спеціалістів пізніше. Дитина, що розвивається із відставанням від норми, одразу потребує фахової допомоги. У дуже рідких випадках діти починають говорити без допомоги спеціалістів у період 4-6 років. Однак тут потрібно розуміти, що у випадку, якщо дитина заговорить пізніше на рік або два, це впливатиме на все його подальше життя і навіть на народження власних дітей (може спрацювати генетична схильність до народження дитини, яка не говорить).

Практичному психологу також потрібно чітко усвідомлювати кордони своєї компетентності. Після першої консультації він повинен порекомендувати батькам дитини, що не говорить, звернутись до дитячого психіатра та дефектолога.

Чим практичний психолог допоможе дитині, що не говорить? Універсальним методом у роботі з такими дітьми може стати арт-терапія. За допомогою арт-терапевтичних технік психолог може ефективно розвивати дитину. Таким чином, психолог стає важливою ланкою у команді фахівців. Наведемо приклад із арсеналу арт-терапевтичних технік. Наприклад, музикотерапія. Слухаючи музику (краще всього мелодії Моцарта [2]), дитина отримує емоційну насолоду, у неї покращується здатність ефективно обробляти інформацію, отриману через декілька органів почуттів, покращується міжпівкульна взаємодія, що призводить до розвитку мовленнєвих навичок. Музику можна застосовувати як окрему техніку або як фон для інших занять (наприклад, малювання, ліплення, ігор). Казкотерапія [3] – универсальна техніка роботи із маленькими дітьми. Ця техніка дозволяє розвивати дитину за допомогою казки. Дії, що відбуваються у казці, можна супроводжувати простими рухами (наприклад, попросити поплескати у долоні, стиснути руку в кулак, показати вушка зайчика тощо). Казку можна супроводжувати демонстрацією картинок. І в той же час навчати дитину показувати пальчиком на героїв (тобто тренувати вказівний жест), а також навчати простим неречовим звукам (наприклад, вимовляти звуки тварин або відтворювати звуки предметів). Часто у дітей із відсутнім мовленням не розвивається ігрова діяльність, їх потрібно навчати всім етапам гри. Посприяти цьому може ігротерапія. У грі можна навчити дитину усім діям із повсякденного життя. Наприклад, годувати ляльку, вкладати її спати, ходити із нею на прогулянку. Можна використовувати ігри із водою, свічкою, ватою, м’ячем тощо. Діти із порушенням розвитку мовлення нерідко бувають тривожними або агресивними. Для корекції таких проявів підійде пісочна терапія. Ця терапія є унікальною, оскільки дитина може грати із природними, натуральними матеріалами: піском, мушлями, шишками, камінцями, рослинами. Тут можливі такі ігри, як «Знайди захований предмет», «Сліди», «Дощ із піску», «Чарівна країна». Для розвитку дрібної моторики, мислення, мовлення можна використовувати наступні арт-терапевтичні техніки: бусотерапія, зернотерапія, ландшафтна терапія, літотерапія, ниткографія, пласотерапія, пластилінотерапія, тістопластика. 

Бусотерапія – це метод, який передбачає використання бус різного розміру та фактури.

Зернотерапія – це арт-терапевтичний метод із використанням природних матеріалів (здебільшого зерен та насіння різних рослин) для психологічного оздоровлення.

Ландшафтна терапія – підхід до проведення арт-терапевтичних занять, пов’язаний із виходом пацієнта за межі кабінету, його прогулянками на відкритому повітрі, пошуком та використанням знайдених предметів і матеріалів, створенням із них різних арт-об’єктів.

Літотерапія, або лікування камінням (з грец. λίθος - камінь, θεραπεία - лікування) – один із методів нетрадиційної медицини, лікування за допомогою каміння. В арт-терапії це метод впливу на людину за допомогою технік із використанням різного каміння.

Ниткографія, ниткопис, ізонитка – це метод образотворчого мистецтва, у якому використовуються різні техніки малювання ниткою. 

Пласотерапія (от греч. Πλάσσω - ліплю, θεραπεία – лікування, оздоровлення) – психокорекційна практика із використанням нового пластичного матеріалу, кінетичного піску. 

Пластилінотерапія – це м’який та глибокий метод роботи із особистістю із використанням пластиліну або модуліну.

Тістопластика – це метод декоративно-прикладного мистецтва, який передбачає створення аплікацій або ліплення із солоного тіста [4].

Окрему увагу хотілось би приділити універсальній техніці роботи психолога із дітьми, що не розмовляють, —ізотерапії. Ізотерапія (терапія малюнком) – це терапія образотворчим мистецтвом, у першу чергу малюванням. Малювати із маленькою дитиною краще фарбами або пальцями. Малюючи коло, сонце, тарілку, квітку тощо, психолог може називати ці предмети. Якщо дитина поки не може намалювати, наприклад, коло, психолог може допомогти їй своєю рукою.

У цій статті ми підкреслили гостроту проблеми розвитку дітей, що не говорять, зробили акцент на створенні команди, яка може допомогти у розвитку таких дітей, звернули увагу на універсальність та гнучкість арт-терапевтичних технік, а також зазначили важливість компетентності практичного психолога, його ролі у розвитку мовленнєвих, інтелектуальних навичок дитини, у розвитку комунікації та соціальної взаємодії дітей 1,5-3 років із відсутністю або порушеннями мовлення.

Література

1.Ефимов И.О. pro Речь. Новые пути и методы коррекции. Современная нейрофизиология речи и слуха. – Москва - Санкт-Петербрг: Диля, 2009.

2.Кэмпбелл Д. Дж. Эффект Моцарта / Пер. с англ. Л. М. Щукин; Минск: ООО «Попурри», 1999.

3.Набойкина Е.Л. Сказки и игры с «особым» ребенком. – Санкт-Петербург: Речь, 2006.

4.Полищук Ю.В., Храмова Ю.В., Андреева О.В. 77 чудес в сундучке: арт-терапевтические техники в работе с особым ребенком. - Днепр: Герда, 2019.

5.Тарарина Е.В. Практикум по арт-терапии в работе с детьми. – Киев: АСТАМИР-В, 2019.

6.Эрнст Й. Кипхард. Как развивается ваш ребенок? Таблицы сенсомоторного и социального развития. От рождения до 

4-х лет. – Москва: Теревинф, 2019.

Автор статті

Юлия Полищук

Юлия Полищук, председатель Общественной организации «Центр развития, коррекции, психиатрической, психологической, педагогической помощи для детей и взрослых «Территория развития»», медицинский и социальный психолог, арт-терапевт, коррекционный педагог, логопед, тренер международных психологических фестивалей, ведущий специалист-психолог в консультативной группе «ТРИ КИТА», ведущая вебинаров и онлайн-встреч, соавтор книги «77 чудес в сундучке: арт-терапевтические техники в работе с особым ребенком».


Автор статті

Потебенько Вікторія Вікторівна

Практичний психолог, викладач, арт-терапевт, фахівець вищою категорії Дніпровського коледжу.


Автор статті

Андреєва Оксана Валентинівна

Андреєва Оксана Валентинівна, член Громадської організації «Центр розвитку, корекції, психіатричної, психологічної, педагогічної допомоги для дітей та дорослих« Територія розвитку»», дитячий і дорослий доктор психіатр, тренер міжнародних психологічних фестивалів, супервізор і консультант - психіатр в консультативній групі «Три кити» у Facebook, ведуча вебінарів та онлайн-зустрічей, співавтор книги «77 див в скриньці: арт-терапевтичні техніки в роботі з особливою дитиною».

Оренда офіси та склади

від 14м2 до 300м2
КОВОРКІНГИ ТА МІНІ КОНФЕРЕНЦ ЗАЛИ

м. Кривий Ріг, вул. Степана Тільги, 36в

067 32 32 382