Ні! І крапка! – DiaLOG – досконале спілкування
loader image
Рубрика Запитаймо у психолога
May 8, 2020
5 фраз, якінав’язуютьдитинігендерністереотипи
May 8, 2020

Ні! І крапка!

Як часто вам доводилося допомагати іншим людям, нехтуючи власними інтересами? Відчувати провину, відмовивши, або гніватись на себе за безвідмовність? Чим ми керуємося, коли з наших вуст зривається невпевнене «Так», замість доречного «Ні»? Давайте розберемось.

 

Чому так важливо вміти говорити «Ні»?

Здавалося б, усього лише коротеньке слово, але за ним криється ціла купа переживань, сумнівів і попереднього досвіду. Не зупиняючись і не замислюючись, ми поспішаємо погодитися, а вже після стикаємося з безліччю супутніх обставин та незручностей.

Ми приймаємо запропоноване, щоб не образитикогось відмовою, погоджуємося на небажане, щоб не виглядати погано в очах інших, витрачаємо всі свої сили та час на допомогу комусь, чекаючи її натомість. Інші, інші, інші…Так зовсім не залишається нічого для себе! А замість очікуваних подяки і задоволення, приходять злість, втома і невдоволення власним життям.

Хто ж така людина, яка вміє говорити «ні»? Це та людина, яка ясно чує свої потреби, тверезо оцінює свої можливості, чітко відчуває свої межі і розуміє, де закінчується зона її відповідальності. Вонамає такі важливіособистісні якості, як повага до себе та іншого, повага своїх цінностей, сил та часу.

А що там з емоціями?

Згода або відмова – це ціла гама емоцій, що супроводжує нас в ухваленні рішення. Це може бути злість на себе за неможливість відмовити, або гнів на того, хто просить за те, що ставить вас в складну ситуацію вибору. Це може бути тривога, що ваша відмова якось вплине на подальші відносини, або почуття провини, за те, що ви не виправдаєте очікувань іншого.

Сильні емоції накривають нас хвилею і поглинають повністю.В такому стані дуже складно прислухатися до себе, відчути і зрозуміти, що дійсно важливо, а що ні. Якщо ви відчуваєте, що схвильовані і не можете спокійно прийняти зважене рішення, добре б взяти паузу, попросити час на роздуми. Так можна проаналізувати ситуацію, а разом з нею і всі почуття, що її супроводжують. Дістаньте їх із себе і роздивіться. Про що вони говорять?

Емоції важливо і потрібно переводити в усвідомлення. Щоб ваше рішення не було імпульсивним і спонтанним. Задайте собі всього кілька запитань: Чи хочу я цього? На що я зараз погоджуюся? Чи можу я допомогти без шкоди для себе? Що буде, якщо відмовлю? І будьте чесні з собою, відповідаючи.

Також буде корисним змоделювати ситуацію. Пофантазуйте і уявіть, якийможливий розвиток подій у разі відмови і що може спричинитиваша згода. А може існують не тільки ці два варіанти?

У будь-якому випадку пам’ятайте, що право іншої людини – просити, а ваше – погодитися або відмовити. Її право якимось чином відреагувати на відмову, наприклад, образитися. Але ви відповідальні лише за свої почуття і емоції, і не несете її (відповідальність) за почуття іншого. Просто поважайте свої права і права інших людей.

Не бійтеся образити іншого своєю відмовою! Бійтеся образити себе, зваливши собі на плечі тягар даної вами обіцянки. Перестаньте брати на себе додаткові зобов’язання, які навряд чи зможете виконати. Чесність і чіткість краще, ніж почуття провини і постійних ухилянь.

У чому складність сказати «Ні»?

Так що ж стоїть за неможливістю відмовити? Ось найпоширеніші причини:

– «Якщо я відмовлю, мені теж потім відмовлять на моє прохання»

– «Відмовивши, я підведу близьку людину, друга, який попросив про допомогу чи послугу»

– «Відмовляти іншим людям погано»

– «Мою відмову не зрозуміють, не сприймуть всерйоз»

– «На мене образяться, якщо я відмовлю»

– «Моя відмова негативно вплине на наші відносини»

За всіма цими ствердженнями стоять переживання і страхи. А страх – це знову-таки емоція. І, як і інші, вона несе за собою певне важливе повідомлення для нас, говорить про якісь незадоволені потреби.

Найнеприємніше в страху – саме відчуття його. Щоб не переживати неприємні відчуття, ми поспішаємо уникнути їх і втекти від них. Аби змінити ситуацію, спробуйте зазирнути в очі своєму страху, що там за ним?

Ви боїтеся, що відмова зруйнує ваші стосунки? Але, якщо це так, чи це ті відносини, якими варто дорожити? Адже в них не поважають ваші права, не враховують ваші бажання, а почуттями просто маніпулюють.

Страх бути «поганим» в разі відмови –  несвідоме бажання бути «хорошим» для всіх. Це може говорити про невпевненість, залежність від думки інших і нездорову самооцінку. Послужливість в результаті не принесе вам щастя, а тільки розчарування, злість і образу.

Цьому можна навчитися!

У дорослому житті виявляється безліч речей, яким нас не вчили ні в школі, ні в інституті, ні вдома. Це привід посумувати, а потім згадати, що вчитися ніколи не пізноі переходити до дій!

Мистецтво відмовляти також цілком реально освоїти в будь-якому віці. Ваша відмова повинна звучати спокійно і впевнено, без напруги, виглядати природно.

Якщо ви знаєте заздалегідь, що потрапите в ситуацію, де вам запропонують щось небажане для вас (зайвий шматочок пирога в гостях або річ, яка вам не по кишені, в магазині), потренуйтеся відмовлятися, можете прямо перед дзеркалом. Нехай ваша відмова буде ввічливою, але твердою і рішучою: «Дякую вам, ні!».

І обов’язково похваліть себе! Ви стали на крок ближче до своєї мети. А ще, не піддавшись швидкоплинному почуттю бути незручним усвоїй відмові, ви вберегли себе від подальшого розчарування і самоїдства.

Так що навчіться відмовляти самі і навчіть ваших дітей!

Чому важливо навчити дітей говорити «Ні»?

Всім батькам щиро хочеться, щоб їх дитина могла відмовити стороннім, особливо, якщо це несе загрозу її здоров’ю і життю вцілому. Але чи готові ми самі приймати відмову своїх дітей? Адже це виходить за рамки поняття «слухняна дитина».

Пам’ятайте, що сім’я – це в тому числі і «тренажер», перше безпечне середовище, де можна спробувати різні моделі поведінки. Навчивши дитину говорити «ні» і спокійно приймаючи її відмову, ви навчите їїрозуміти власні бажання, розставляти пріоритети, знаходити компроміси. Відмовившись йти в музичну школу, куди так хочуть віддатиїї батьки, їсти, коли не хочеться, щоб не образити бабусю, він або вона зможуть в подальшому відмовитися сісти в машину до незнайомої людини або не стануть пробувати наркотики за компанію. Зручна і слухняна дитина – це в майбутньому комфортна, безвольна людина, яка боїться відмовити і не здатна розуміти власних інтересів.

Звичайно ж, діти не відразу зможуть чітко усвідомити свої потреби і прийняти вірне рішення. У деяких випадках відмова може засмутити. Якщо так сталося – втримайтеся від повчань («Я ж казав!», «Треба було маму слухати!»), це не додасть впевненості, а лише посилить переживання. Підтримайте свою дитину, розділіть її емоції, співчувайте їй. Тоді вона буде відчувати, що її люблять не тільки успішною і «правильною». А обговоривши разом ситуацію, що склалася, зрозумівши що саме призвело до небажаного результату, вона отримає безцінний досвід в свою скарбничку на майбутнє!

Відмовляти – нормально!

Ми б не вижили еволюційно і не впоралися з усіма труднощами, що зустрічаються на нашому життєвому шляху поодинці, без допомоги і підтримки оточуючих нас людей. Дуже важливо знати, що є той, хто допоможе і підтримає, і що ти теж можеш простягнути руку допомоги тому, хто її потребує. Це важливий аспект нашого життя. Такий же важливий, як і вміння відмовляти. Вміти виділяти важливе, діяти свідомо, не піддаватися несвідомим імпульсам і не обтяжувати себе та іншого борговою повинністю. Жити в контакті і в гармонії з собою, з іншими і зі світом.

Текст: Євгенія Журавель, практикуюча психологиня в аналітичному підході, арт-терапевт,ведуча психологічних трансформаційних ігор,членкиня Східно-Європейської Асоціації арт-терапії (EEATA)