У цієї дитини очі завжди на мокрому місці.
Якщо ваша дитина меланхолік. 8 практичних порад.
Вона весь час ниє. Не може потерпіти ані хвилинки, починає схлипувати. Ні дня без сліз. Скиглій якийсь. Так, просто рюмса, скільки можна, такий великий! А може, це просто шкідлива звичка? Що робити, якщо ниття і сльози -найчастіша реакція дитини на навколишній світ? Пропонуємо вісім способів змиритися з ниттям – або поборотися з ним, в залежності від ситуації .
Лаяти за ниття і плач точно не варто.
Не допоможе.
«Як не соромно, така велика, а плаче», «Пацан, а рознюнявся» -все це не працює! Не обов’язково завжди втішати і підтримувати. Але лаяти не варто навіть тоді, коли привід, на вашу думку, незначний. Почуття завжди реальні.
Діти, яких навчають соромитися страху або смутку, починають глушити ці емоції. А закони нашої психіки такі, що почуття можна блокувати тільки всі відразу. Так виростають люди, яким важко не тільки заплакати, але і зрадіти. Тому в загальному і цілому дитяче ниття краще перетерпіти.
Іноді втішити, іноді промовчати або стримано висловити невдоволення, але точно не лаяти, не соромити і не ігнорувати демонстративно.
Будь-яка поведінкабуває конкретизованою. «Він весь час ниє» – це не конкретно. Візьміть папірець з олівцем такоротко запишіть всі випадки за день або кілька днів, коли дитина кидалася в сльози без видимої причини або починала нити. Ви абсолютно точно виявите дві -три найбільш часті причини.
Наприклад, Вася плаче в ситуаціях, коли він боїться не впоратися, зробити щось неідеально. Єва постійно канючить, випрошуючи щось смачне або цікаве. Сашу дратують будь-які дрібниці – руки липкі, блискавку заїло. Чим більше ми знаємо про ниття, тим легше з ним впоратися.
Іноді постійне ниття – це не просто важка поведінка, а темперамент. А він успадковується. Можливо, у мами всередині та ж «безодня страждання», тільки ви вже навчилися терпіти і справлятися, а дитина ще ні.
Можливо, ви й самі раді були б поскиглити, але боїтеся, що вас не так зрозуміють.
Якщо є можливість, запитайте у тих, хто знав вас в дитинстві, були ви самі плаксою або ні. Подумайте: чи не ниєте ви всередині, чи не ганяєте по колу одні і ті ж думки?Чи немає у вас схожих проблем?
Дівчинка Катя пускає сльозу над кожною помилкою в зошиті, а її тато півночі переживає з приводу необережного слова, сказаного колезі. Хлопчик Гриша без кінця ниє з приводу солодкого, а мама втішає себе покупками. Якщо цей пункт про вас – спробуйте спочатку полегшити життя собі. Вибачте собі ниття і «занепадницькі думки». Знайдіть легальні способи відкрито висловлювати емоції. Рівень дитячого ниття при цьому, швидше за все, теж знизиться.
Ми знаємо, що маленькі діти вередують від втоми. Але є і хлопці старшого віку (і навіть дорослі), у яких занадто швидко сідають батарейки. Таку людину буквально все може вивести з рівноваги, особливо якщо вона не виспалась,чи не поснідала або у неї кінець семестра. І за цим теж можна поспостерігати і вивести закони ниття. Погода, травлення, сон, стреси – дізнайтеся, що впливає на настрій дитини, і поділіться з нею спостереженнями.
Хто більше знає, той менше ниє!
До деяких дітей так і липнуть всілякі тривоги і страхи. Це вони судорожно чіпляються за маму в незнайомому місці, бояться ходити в шкільний туалет, можуть заплакати, коли їх просто покликала вчителька. Їм особливо важлива підтримка. Не соромтеся того, що «мій – не боєць», ні в якому разі не намагайтеся навчати їх сміливості і ламати через коліно. Допоможе тільки багато-багато впевненості, терпіння, ласки.
Дуже важливо завжди ставати на бік дитини, навіть якщо це викликає чиєсь невдоволення. Наприклад, варто пояснити лікарю в державній поліклініці, що дев’ятирічному не соромно боятися здавати кров або «заморожувати» ясна, а тренеру в басейні – що саме ваша дитина завмирає, коли на неї кричать. Чим менше стресів, тим швидше вона навчиться справлятися зі своєю тривогою. Не позбудеться від неї, а саме зможе з нею жити, щоб не так сильно заважала.
Таке враження, що їй заважає все. Бірки на одязі, цибуля в салаті, чорнильна пляма на пальці, малюсінька подряпина, незручна подушка – і так до нескінченності. Чутлива дитина може бути набридливою, примхливою, вередливою, і нам не завжди симпатичні ці риси. Насправді, в Африці діти голодують, а нам тут влаштовують істерику з приводу ягідки в компоті – ну що це таке!
Здається, що причина в розбещеності і зніженості, але батьки постарше можуть згадати, як кусалися радянські вовняні рейтузи по дорозі в дитячий сад і як неприємно, коли колготки трохи малі і гумка починає сповзати з попи. Питання в тому, щоб реагувати на дрібниці не так гостро, іноді трохи потерпіти. Вчити цьому краще не шоковими методами («Як тобі не соромно, ніхто не помер!»), А поступово, десь поступаючись дитині, а десь пропонуючи трохи потерпіти: «Зараз зайдемо за кут, і вітер не буде кидати пил прямо в очі», «Ще три хвилини, і дорога стане не такою тряскою».
Запасемось терпінням самі. Французька приказка говорить: «Примхливі діти їздять першим класом» (тобто підростають і забезпечують собі настільки важливий для них рівень комфорту).
Припустимо, вам здається, що дитина ниє спеціально, маніпулює вами, щоб отримати увагу або якісь блага. Таке цілком можливо. Але діти молодше семи років не сильні в причинно наслідкових зв’язках. Тому марно буде говорити їй: «Не ний, ти навмисне». Варто перевірити, чи не підтримуємо ми звичну поведінку. Спробуйте дати дитині більше уваги в той момент, коли вонаїїне вимагає. А коли ниє, втішайте коротко, дайте зрозуміти, що співчуваєте, але керувати ситуацією будете самі.
Деякі батьки так дратуються через ниття саме тому, що відчувають свою відповідальність за настрій дитини. Вічно вона сумна – напевно, я щось неправильно роблю! Зовсім ні.
Домагатися уваги для дітей нормально, ниття не означає, що ми даємо його недостатньо. Якщо дитині більше трьох, ми абсолютно точно не зобов’язані втішати його абсолютно завжди. Іноді їй корисно відчути, що рішення поплакати або понити – її власне івона може так само сама вирішити, коли перестати. Мова не про те, щоб демонстративно її ігнорувати, а про те, щоб не відчувати себе винуватими. Тоді і дратувати ниття буде менше, і дитина поступово стане спокійнішою.