СТРАХ МІЙ СТРАЖ або чому іноді корисно боятися – DiaLOG – досконале спілкування
loader image

СТРАХ МІЙ СТРАЖ або чому іноді корисно боятися

У дитини ІСТЕРИКА
October 16, 2020
Ні! І крапка!
October 16, 2020
Автор статті

Яна Поліщук (Sonyachna)

Дитячий психолог,педагог, сертифікований тренер та арт-терапевт, спеціаліст дитячо-батьківських стосунків, спікер фестивалів, автор марафонів, ідейниця розвиваючого простору «Sunny Space», автор міні-посібника «Путівник в країну Боюсьок».

Заціпеніння тіла, відбирання мови, пришвидшене серцебиття, нерівномірне дихання, блискавичний потік думок стосовно змальовування найближчого майбутнього, програмування неблагополучного апогею і ще ряд різноманітних відчуттів у тілі і свідомості, коли ми переживаємо емоцію страху. Знайомо? В цей час здається, що увесь світ довкола зупиняється і автоматично забарвлюється у найтемніші відтінки. І це відчуваємо ми, дорослі, і це ж коїться у внутрішніх світах наших дітлахів.

Насправді ж страх – це базова емоція, без якої ми б просто не змогли пристосуватися до умов навколишнього середовища. Тобто, це абсолютно нормально. І якщо я вам скажу на додачу, що страх, при правильному підході, може бути карколомним ресурсом на шляху дорослішання та досягнення цілей у майбутньому. Процес подолання страху являє собою цілу гамму почуттів, проте так чи інакше, вони або ламають дитячу свідомість, або зміцнюють її.

Для початку давайте розберемось в основних причинах дитячих страхів.

Насправді, таких причин можна виділити три: 

1.звернення уваги на свою проблему – саме таким чином розкриваються травмуючі ситуації, які відобразилися на свідомості дитини. 

  1. подолання страху як шлях дорослішання – тут мова іде про вікові страхи, з якими стикається кожен індивід у процесі свого фізичного та соціального становлення.
  2. боротьба із внутрішніми протиріччями – стикання реальності, якою дитина оточена, з її фантазійним світом.

І тут важливо розуміти: ці особливості виникнення дитячих страхів сигналізують нам про те, що дитина переживає важливий період в своєму житті. І ми, дорослі, категорично не повинні вдаватися до переконання, що монстрів чи зомбі не існує, змушувати дитину переборювати свої страхи «зусиллям волі», а тим більше сміятися із неї. Лише тактовний і поступовий підхід, що базується на довірі та підтримці стане ключовим у роботі із дитячими страхами.

Досить поширеною є думка про те, що дитячі страхи не потребують особливого втручання із збоку дорослих. Зерно правди в цьому є, але лише у випадку із віковими страхами, та й то, якщо вони тривають короткий термін і не є надто травматичними для дитини. 

Перед тим як розглянути способи впливу на дитячу свідомість, працюючи зі страхами, доречно було б роз'яснити ресурсну позицію страху, яка стає однією із причин розширення зони комфорту (мал.1). 

Саме в зоні комфорту (рожева зона) дитина почуває себе у безпеці, може брати на себе відповідальність. Проте, за кордонами особистого комфорту знаходяться дисбалансуючі ситуації, які змушують вийти із «власної коробки» захищеності і безпеки у щось невідоме – це власне і є зона страху (зелена зона). Вся фішка в тому, що якщо дитина не долає цю зону, то підвищена тривожність, страхи, які можуть перерости у фобії, швидше за все, стануть причинами нереалізованості і депресивності у майбутньому. Якщо ж ця зона пропрацьована, то дитина отримує ресурс рухатися далі і вдосконалюватися. За зоною страху натикаємось на зону навчання (блакитна зона), в якій дитина безпосередньо вчиться взаємодіяти зі страхом. А вже отримавши нові навички, вступає в зону росту (жовта зона), в якій постійно контактує із предметом страху без травматичних відчуттів. Це і є ознакою розширення зони комфорту, завдяки використанню страху як ресурсу.

Розширення зони комфорту – це єдиний шлях до самовдосконалення у будь-якому віці. І, звичайно, щоб допомогти дитині пройти всі ці зони якомога швидше і результативніше, можна використовувати ряд технік, які можуть використовувати як психологи-практики так і батьки, які в безпечний спосіб дадуть можливість контактувати зі своїм страхом і знімають рівень загальної тривожності.

  • Створити разом з дитиною «амулет», оберіг проти страхів, поганих снів;
  • Виготовити «зброю» - наприклад, «чарівний ліхтарик», чарівну паличку;
  • Виготовити нічну лампу, яку дитина могла б вмикати за своїм бажанням;
  • Складати історії, казки, в яких страшний образ трансформується в смішний, нестрашний (важливо використовувати саме терапевтичні казки, попередньо ознайомившись із принципами їх створення);
  • Малювати страхи, так дитина дає вихід своїм почуттям і переживанням. Малюнки потім можна трансформувати, порвати, спалити, викинути;
  • Ліпити страхи, а потім їх трансформувати або руйнувати;
  • Грати в ігри, в яких дитина могла б взяти «страшну» роль і змінити його місію – це розвиває самостійність і впевненість;
  • Працювати з асоціативними зображеннями, в яких дитина може подивитись на свій страх збоку, вербалізувати його.

Словом, працюючи над трансформацією страху, ми допомагаємо дитині відчути внутрішні сили для долання перешкод, даруємо їй розуміння і підтримку, вчимо справлятися із труднощами, які, так чи інакше, траплятимуться в її житті, виховуємо в ній стресостійкість і уважність до своїх потреб. Тому будьте уважними до своїх дітей, вони своєю поведінкою, вчинками, словами сигналізують нам про труднощі, з якими стикаються, адже ми, дорослі, ніхто інший, як провідники їх у світ дорослості і розуміння себе. Будьте Сонцем, сяйте яскравіше

 

Оренда офіси та склади

від 14м2 до 300м2
КОВОРКІНГИ ТА МІНІ КОНФЕРЕНЦ ЗАЛИ

м. Кривий Ріг, вул. Степана Тільги, 36в

067 32 32 382