Сучасна бабуся – не плете шкарпеток, не розказує казок… – DiaLOG – досконале спілкування
loader image

Сучасна бабуся – не плете шкарпеток, не розказує казок…

Діти НЕ чують наших порад…Чому так?
April 26, 2020
Розлучення. Чомуплачутьчоловікиу яких забрали…дітей?
April 26, 2020

НЕ плете шкарпеток, НЕ розповідє казок…ЯК ТАК?

А спробуй залиш її в чотирьох стінах! Сучасна бабуся якщо не працює, то вже точно заняття собі до душі знайде, на яке у неї колись чи сил чи коштів не вистачало. Діти виросли, пенсія – відпочинок заслужений. Має право! Тим більше що числу різних гуртків, секцій, студій та клубів за інтересами, які сьогодні пропонують, можна позаздрити.

А ще їй співати хочеться

Нещодавно познайомилась з «молодою» пенсіонеркою Наталією Володимирівною.Свій заслужений відпочинок ця 57-річна жінка освоює по повній. Ледве вийшла на пенсію, вирушила в розташований поруч з її будинком фітнес-комплекс. Модний пілатес, латиноамериканські танці… Потім стала англійську вивчати, взяла участь в чемпіонаті з комп’ютерної грамотності серед пенсіонерів – і перемогла!

– Онуків дочка мені поки не подарувала, – розповіла вона. – А з’являться малюки – буду намагатися все встигати. Але про себе забувати, звичайно, не збираюся. Знаєте, поки працювала, мені ні на що часу не вистачало.А зараз стільки можливостей з’явилося: побачити щось нове, навчитися ще чогось, помандрувати…

Хіба можна їх випускати? Мабуть, так вирішила і моя сусідка Галина Сергіївна.А на неї ще років п’ять тому молоді мами ледь не молилися: вона, вийшовши на пенсію, спочатку охоче доглядала не тільки своїхонуків, а й сусідських малюків. Із садочка забрати, в гурток відвести, уроки зробити, погуляти? Дзвони бабі Галі! А останнім часом щось перестала помічати її в нашому затишному дворику. Вітька з Сашком, онуки її, дивлюся – одні біля гойдалок тусуються.

– Куди бабусю поділи? – питаю їх маму Олену.

– Та! – відмахується та. – Не повіриш, Галина Сергіївна у нас спортом зайнялася.Стала скаржитися: ноги, мовляв, болять. Ну, ми їй і подарували палиці для скандинавської ходьби, щоб у формі була.Так вона тепер то в одинпарк, то в інший. Розсікає з тими палками. Компанію там собі знайшла. Прошу її: «Онуків візьми з собою, нехай теж повітрям подихають!» А у відповідь: «Вони до походів незвикли, за мною не вгоняться!» І начебто навіть кавалер у неї з’явився. Вечорами в театр, кіно з ним ходить. Виструнчилась, погарнішала… Зустрінеш, зверни увагу – краще за мене виглядає!

Ну і що поганого, погодьтеся… Пам’ятаю ж, як працювала мати Олени на двох роботах, щоб її прогодувати та одягнути. Світу білого не бачила. У відпустку їздила тільки на дачу, а там – город, їжа, посуд – ось і весь відпочинок.

– Так-то так, – не заспокоюється Олена. – Моя бабуся зі мною все літо на дачі сиділа. А наша «баба Галя» і тут страйкує: на екскурсії, каже, їздити буду, в хор запишуся, а ваші принади сільського життя мені за все життя обридли! І куди тепер хлопців на канікули дівати –не знаю…

Гуси під копірку

Послухала я Оленчині стогони і, зізнатися, позаздрила Галині Сергіївні. Хоча і дочку її розумію… Сама часто просила маму посидіти з моїми хлопцями, коли вони були маленькими. А що їй залишалося? Сиділа. І в радість було нашій бабусі онукам пиріжківнапекти і казку почитати. Та й дід їх із задоволенням в школу возив. Це був його почесний обов’язок. І здавалося мені – правильно це! Люди похилого віку не нудьгують, вдома не закисають. Їх онуки розважають, в тонусі тримають.

А зараз, теж ставши бабусею, по-іншому думаю: молоді, начебто, і без нас справляються. Пісеньки перед сном? Так іграшок музичних вистачає! Малювати, вироби ліпити і аплікації різні малюки тепер з розумними тітоньками з центрів раннього розвитку вчаться робити. Он мого внука невістка туди з півтора року водить. І нічого. Хоча… Привезли мені в подарунок днями гусака з кольорового паперу, зробленого онуком в тому самому центрі нібито власноруч. Вирізаний охайненько, дзьобик і лапки червоні на місці, пір’ячко приклеєно – все як треба! Ідеальний такий гусак. Ми їм з чоловіком захопилися, звичайно. А потім син фото групи показав: десять малюків гордо тримають в руках свої вироби – десять абсолютно однакових, як під копірку, гусей. Зграя.

Може, звичайно, по новомодній системі якоїсь Монтессорі так і потрібно, але фантазія де? Впевнена: ліпили б цього гусака десять бабусь з онуками, жодного схожого на іншого не було б точно! Ми б йому ще чубчикаприклеїли. Або крильця розправили. А потім хвалилися б, що наш, нехай і Кривенький, але все одно найкрасивіший.

Утім, я ж теж бабуся сучасна, та ще й працюю. Не до аплікацій мені… Але саме на подібні відмовки і нарікають сьогодні молоді батьки. «Мені прикро, що мама не хоче сидіти з онуками, – читаю на одному з форумів в інтернеті. – Просила її сидіти з маленькою після обіду по вівторках і четвергах, бо у старшого сина в ці дні тренування, а вона ні в яку! Взялася підробляти за копійки – в музеї на стільці сидить, картини стереже. Їй, бачте, образотворче мистецтво подобається». Прочитала і відгуки: «Ой, та в мене ті ж проблеми!», «Зараз в родині така ситуація, що необхідні кошти, вийшла на роботу, а дитину трирічну довелося в садочок віддати. Свекруха сидіти відмовилася, та ще заявила, що я погана мати!»,«Я все дитинство з дідусем і бабусею проводила, а з моїми дітьми батьки навіть іноді посидіти відмовляються. Довелося найняти няню».

Ось вам і зворотній бік медалі неабияк активного довголіття.

Шантаж і провокації

Переважна більшість респондентів (79%), опитаних дослідницьким центром одного рекрутингового агентства, беззастережно вітають участь бабусь у вихованні онуків. При цьому більшість економічно активного населення (81%) категорично не схвалює збільшення віку виходу на пенсію.І, схоже, в їх числі ті самі працюючі тата і мами, які гостро потребують бабусь і дідусів, які могли б скоріше вийти на заслужений відпочинок і зайнятися своїми улюбленими онуками.

Однак інші результати опитувань громадської думки говорять про наївність таких сподівань: 56% столичних пенсіонерів на питання, як часто вони готові сидіти зі своїми онуками, поставлений соціологічною інтернет-службою, рішуче відповіли: не частіше, ніж раз на тиждень.

– Відповіді цілком зрозумілі, – вважає кандидат економічних наук, соціолог Володимир Паршин. – Сьогодні, за статистикою, кожен другий пенсіонер продовжує працювати. У великих містах таких ще більше. І ті, у кого є сили, охоче освоюють нові спеціальності. Наприклад, екскурсовода або співробітника тих же соціологічних служб. В основному, пенсіонери вважають за краще вибирати для себе той шлях, який дозволив би їм спілкуватися з людьми, щоб не відчувати себе відірваними від суспільного життя. Подивіться, сьогодні пенсіонери навіть волонтерством активно займаються! Люди, які звикли все життя крутитись, не хочуть сидіти в чотирьох стінах. Тим більше, якщо у них є вибір, чим зайнятися, як проводити вільний час без особливого напруження і шкоди для здоров’я.

Обіцянка, що для будь-якої бабусі онуки – це можливість пережити другу молодість, в сучасній дійсності, схоже, вже не працює. На зміну приходять дослідження соціологів, психологів і педагогів, які прагнуть зрозуміти, як повернути старше покоління в сім’ю.

І оскільки молоді пари вже звикли шукати рішення всіляких проблем в інтернеті, мережа і в цьому питанні відповідає попиту, пропонуючи покрокові інструкції: як бути, якщо бабуся не хоче сидіти з онуком. В одній з таких, серед порожніх і очевидних рекомендацій дотримуватися традиції, спробувати домовитися, переконати, ввічливо попросити, наповал вбила порада, цитую: «Дозвольте собі щось не встигнути, за чимось не встежити, захворіти і злягти, нарешті! Дайте зрозуміти, що ваша хронічна втома може нашкодити дитині: втомлена людина фізично не може все ідеально контролювати. Або ви всюди змушені брати малюка з собою. І ось результат – дитина підхопила інфекцію і захворіла», – на повному серйозні інструктує молодих мам один з жіночих порталів.

Чесно кажучи, слабко віриться, що домовитися з новою бабусею про її участь у вихованні онуків вдасться за допомогою подібних провокацій і шантажу.

…Але ж якось домовлятися потрібно. Гусак, зліплений під копірку, не дає мені спокою. І нехай сучасні бабусі перестали пекти смачні пиріжки, а якщо і в’яжуть, то тільки в жарт – на японських паличках для суші, хіба вони через це перестали бути важливими та необхідними своїм онукам? Нинішнє покоління пенсіонерів, звичайно, куди більш активне, ніж попереднє, стереотипно нудьгуюче на лавці біля під’їзду.

Але і діти вже інші. І їм, сьогоднішнім, дуже потрібні саме такі життєрадісні, непосидючі бабусі і дідусі. Щоб витягнути із задушливих квартир в парк, показати скарби музею, навчити танцювати вальс чи грати у старі-добрі дворові забавки… На те воно і зв’язок поколінь, щоб передавати молодшим досвід, мудрість і знання, які обов’язково знадобляться в житті.

І на останок:

Давайте поглянемо правді у вічі: ви 40-річну жінку сьогодні зможете бабусею назвати? У жодному разі. Це молода, квітуча жінка. Так сьогодні і в 50, і в 60, а то і в 70 років жінка сповнена енергії, може виглядати блискуче і жити величезною кількістю інтересів – працювати, стежити за собою, подорожувати і навіть закохуватися.І потім, ви ж не питали свою маму, коли заводили дітей, чи готова вона стати бабусею. Так що не варто ображатися, якщо мама, вийшовши на пенсію, не дуже поспішає розчинитися в онуках. Виховувати дитину мають батьки. Цей закон ніхто ніколи не відміняв. А допомога бабусь і дідусів – це, якщо хочете, бонус для вас, а не їх зобов’язання.

Тим не менш, спілкування бабусь і дідусів з онуками важко переоцінити. Просто ролі у представників старшого покоління сьогодні в цій якості інші. І дуже важливо, щоб вони це зрозуміли.Отримавши в подарунок різноманітні можливості програми активного довголіття, бабусі і дідусі можуть в сто разів більше дати своїм онукам.Так що, шановні активні пенсіонери, діліться позитивними емоціями з дітьми! І, повірте, ваше життя, наповнене радістю спілкування з улюбленими онуками, заграє ще яскравішими барвами.