Гендерне виховання – DiaLOG – досконале спілкування
loader image
Вимагати неможливого Перфекціонізм
April 15, 2020
Коли мама одна
April 21, 2020

Роздуми про гендерне виховання напередодні Дня Матері.

Мамам присвячується

Напередодні свята, в який ми в черговий раз привітаємо матерів із цим неперевершеним статусом, задамося питанням, якою має бути жіночність (а заодно і мужність) в світі гендерної рівності де майже переміг фемінізм.

Класичні формули «Терпи, тобі ще народжувати», «Не реви, як дівчисько» сьогодні більше не працюють.

Але чому вони працювали раніше? Спробуємо, для початку розібратись. Наша країна бачила багато воєн, чоловіки проходили через тривалу військову службу, де дійсно треба було виносити неймовірні тяготи. І ти їх не винесеш, якщо із самого початку не будеш вихований в цьому світогляді витривалості, терпіння, тривалого перебування в суто чоловічому співтоваристві. Тому частково формулювання «хлопці не плачуть», «треба бути мужиком» були пов’язані саме з цим.

Жінки, вимушено, опинялися в положенні, коли за чоловіків доводилося битися у звичайному житті: в зв’язку з тими ж війнами їх було кількісно менше ніж жінок. Потрібно було якимись неймовірними зусиллями притягувати чоловіків до себе, утримувати їх – звідси всі ці бабусині приповідки «За такий борщ тебе чоловік з дому вижене» і такеінше.

Відповідно, і погляд на сім’ю тоді сильно відрізнявся від сучасного. Сім’я була дуже закритою структурою, неприйнятно було виносити «сміття з хати», з кимось обговорювати стосунки з чоловіком і так далі.

Ситуація почала змінюватися відносно недавно, лише в останні років 30 люди дійшли думки, що сімейне життя – це не безмежне терпіння, смиренність, а скоріше партнерство, дружба, емоційне прийняття один одного, довіра.

І тим не менше багато гендерних стереотипів, які люди використовують, виховуючи дітей, все ще живі.

Хоча, на перший погляд, здається дивним, що ми якісь виховні стереотипи жорстко прив’язуємо до гендеру. Тому що «Терпи, тобі ще народжувати», «Будь мужиком» і багато іншого – це все складові частини загального погляду на життя.

Вони про терпіння, про те, що життя – боротьба. А якщо життя таке, чи можеш ти розслаблятися, показувати справжні емоції? Наприклад, плакати, коли тобі боляче, або яскраво радіти чомусь? Ні, не можеш.

Інша справа, що сьогодні від концепції «життя – боротьба» маятник хитнувся в абсолютно іншийбік. Батьки із кращих гуманістичних спонукань тепер виховують дітей у форматі «реалізуй себе, прислухатися до себе, ти гідний кращого».

Ми стали дійсно багато уваги звертати на те, що дитина відчуває, що їй подобається, прислухатися до її думку незалежно від віку.

Це погано?

Певно, що ні.

Тут важливо дотримуватись балансу. Якщо людина з дитинства росте в атмосфері, де їй постійно говорять: «Ти найкращий!» – де її думка вважається найважливішою і правильною, вона виросте в розумінні себе, своїх потреб, бажань. Але чи не залишиться незрілим, слабким у тому сенсі, що не зможе відстояти, реалізувати ці свої потреби і бажання. Тому що для цього потрібне сильне «я», а сильне «я» зміцнюється в труднощах і в подоланні.

Зрілість з’являється, коли людина розуміє свої обмеження на сьогодні: що я можу насправді, чи на що я здатний, щобзробити або змогти більше. Якраз для цього  і потрібен життєвий досвід. А якщо батьки огортають дитину ватою, намагаються постійно захищати її від труднощів, навіюють, що в усьому винне оточення, а не вона, то дитина в результаті отримує дуже рафінований життєвий досвід. І, зіткнувшись зі справжніми труднощами, не зможе їх подолати самостійно.

Як тоді знайти золоту середину у вихованні?

Що батьки можуть зробити по відношенню і до хлопчика, і до дівчинки?

Не захищати їх від труднощів, а бути поруч в процесі надбання самого різного досвіду. Тому що маленькому, незрілому по суті, залишитися з труднощами один на один – це крок до того, щоб стати ще слабшим.

Адже навіть поруч зі зростаючим джедаєм завжди мав бути якийсь наставник. Він не бореться замість маленького джедая, не піддається йому, але, коли учень зазнає поразки, наставник завжди поруч. Він може прийняти сльози джедая, каже: «Так, ми погорювали, це було важко, але завтра ми з тобою продовжимо свій шлях. Тому що, якщо ми не будемо йти цим шляхом, ти не станеш справжнім воїном».

Той же процес бідкання, до речі, дуже важливий, не можна захищати від нього ні дівчаток, ні тим більше хлопчиків. Тому, що хлопчик, який пройшов через цей досвід, з більшою імовірністю стане тим самим «справжнім чоловіком».

Що таке «справжній чоловік»?

Люди двох гендерів, чоловіки і жінки, насправді чекають одине від одного практично одного й того ж. Прийняття, турботи, емоційного налаштування одине на одного, вміння бути поруч в горі і радості. Абсолютно однаково, так? Але є ще природа, яка створила два гендера трошки різними.

У чоловіків і жінок є свої, суто фізіологічні особливості, і з цією різницею ми не можемо не рахуватися. Показувати її дітям теж необхідно.

У нас якось був тренінг для молодших підлітків, хлопців 11-12 років. І мій колега, молодий чоловік, звернувся до хлопчиків з проханням: «Хлопці, давайте стільці розставимо». Дівчатка обурилися: чому, мовляв, ви звертаєтеся тільки до хлопчиків? Після цього ми навіть обговорили з усіма хлопцями ситуацію на самому тренінгу. І дійшли висновку, що так, стільці можуть дійсно піднімати і дівчатка, і хлопчики. Але хлопчики, бажаючи позмагатися один з одним, можуть носити по два-три стільці. Дівчата теж можуть захопитися змаганям між собою, але тут вже виникають певні фізичні ризики, пов’язані в тому числі з тим, що до певного віку дівчаткам не рекомендують піднімати тяжкості. Діти це пояснення взяли, хоча першою реакцією було обурення.

Чому вони так відреагували, як думаєте?

Можливо, дівчата прийняли наше прохання за утиск їх прав. У мене був схожий приклад в практиці. Прийшла мама, дуже засмучена, зі своєю дочкою 11 років. Дитина, мовляв, стала робити заяви, що категорично не хоче бути дівчинкою.

Ми почали розбиратися, що з дівчинкою відбувається, і з’ясувалися дуже прості речі. Вона, наприклад, хоче грати з хлопчиками, але вчителька соромить її за це «пацанство». Або вона біжить кудись з хлопцями з класу, намагається бути в цій гонці першою, а хто-небудь з дорослих зауважує: треба було дочекатися, коли хлопчики відкриють їй двері, пропустять, інакше це зовсім не жіночно.

Лідерська поведінка цієї дівчинки постійно отримувала негативну оцінку з боку, і у неї склалася очевидна картина: проблема тільки в її гендері.

Звичайно, ми поговорили з нею про те, як можна вести себе в подібних ситуаціях, як розмовляти з дорослими, які намагаються нав’язати стереотипи, як відстоювати себе. Про зміну гендеру мова більше не йшла. І це ще один приклад того, як важливо не закутувати дитину в вату, а добре розібратися, що відбувається, разом знайти шляхи вирішення проблеми.

А як правильно поводитися батькам хлопчиків, які замість машинок, наприклад, хочуть грати в ляльками?

Є такий вік, коли і хлопчики, і дівчатка щось приміряють, в тому числі мамин одяг, прикраси, коли і хлопчики, і дівчатка з однаковою цікавістю і відважністю лазять по деревах і вивчають, як працює рогатка.

Раніше у всіх нині цивілізованих народів діти до певного віку взагалі ходили в одязі, схожому на дівочий, носили довге волосся – згадайте ту ж російську класику, розповіді наших великих письменників про своє дитинство. Не було ніяких відмінностей: діти були просто дітьми, їм не приписувалися якісь ролі в суспільстві.

Зате перехід в іншу якість часто був ознаменований якимись особливими церемоніями, ритуалами. Хлопчика саджали на коня, дівчинці дарували якусь прикрасу і так далі. Самі діти при цьому чітко усвідомлювали свій гендеру віці до двох років, але соціальне оточення до певного віку ніяк в цьому сенсі на них не тиснуло, а потім чітко задавало вектор.

У сучасному суспільстві це так не працює.Але самовпевнено обманювати природу, негайно йти назустріч якійсь ситуативній думці дитини теж дивно. Важливо терпляче пройти з дитиною шлях, на якому вона усвідомить свою ідентичність, мудро супроводити її, щиро розповідаючи в тому числі про свої почуття і переживання.

Дівчаткам варто говорити про їх привабливість – це те, чого вони дійсно потребують. Та й хлопчикам теж.А ще нагадувати, які вони сильні, дбайливі, що на них можна покластися. Нехай навіть діти досить довгий час все роблять разом – вбираються, грають, б’ються, – однаково важливо пропонувати їм якісь зразки, показувати, як можна себе вести. Не тиснути, не робити це ортодоксально («Не реви», «Будь смиренною»), а просто прищеплювати культурний код, давати опору – це те, що називається вихованістю, хорошими манерами. І це те, що потрібно самим дітям. В силу відсутності життєвого досвіду їм важливо мати якісь орієнтири в житті, а ось якими вони будуть – вирішувати батькам.

Вони самі могли стати таким прикладом, вірно?

Так, але тільки робити це треба чесно. Якщо запитати багатьох дорослих, як справи у них самих, в їх сімейному житті, на роботі, які якості своїх партнерів вони цінують, чого їм не вистачає в спілкуванні, то виявиться, що жінки були би зовсім не проти, якби чоловіки теж вміли готувати, більше займались дітьми.

А чоловіки були б раді бачити в жінці не «слабку половину», а друга, партнера, на якого можна покластися.

Так, може бути, саме це і варто транслювати дітям? Чи не повторювати завчені патріархальні формулювання на кшталт «Ти ж дівчинка» або «Будь мужиком», а, навпаки, разом з хлопчиком укладати улюбленого ведмедика спати, допомагати дівчинці забивати голи на футболі.

Важливо усвідомлювати, що ми ростимо дітей не для вчорашнього життя, а для сьогоднішнього, для майбутнього. І важливо не обмежувати їх, а, навпаки, дати можливість отримати абсолютно різний досвід. Тоді в майбутньому вони обов’язково знайдуть себе, поведуть себе гідним чином в будь-якій ситуації.

Ролі батька і матері сьогодні теж змінилися?

У батьків і у матерів знову ж таки є якісь природні можливості, які обійти дуже важко. Жінки, наприклад, як правило, краще відчувають тонкі емоційні налаштування дитини; нерідкі випадки, коли мама виступає таким собі товмачем, перекладачем для батька – пояснює, чому дитина плаче, що йому зараз потрібно і так далі.

У сучасній сім’ї роль батька і матері – це скоріше результат договору конкретної пари. Зараз немає жорстких приписів, що робить батько і щоробить мати. Але дуже добре, якщо у дитини є двоє значущих дорослих, ці значущі дорослі шанобливо, тепло ставляться одне до одного і поділяють ось ці функціональні ролі між собою. Хто буде відповідати за ніжність і турботу, а хто – за знайомство зі світом, сьогодні вже не так важливо. Головне, щоб усім учасникам процесу було комфортно та радісно.

April 21, 2020

Як стати більш розслабленим батьком без шкоди для дитини

Батькам варто розслабитись (звісно, без шкоди для дитини) Сьогоднішні татусі та мами покладають занадто багато відповідальності на себе у турботіза майбутнє своїх дітей. Завдяки статтям з психології та особистісного розвитку (тут ми і самі доклали руку) батьки весь час переживають і взагалі виглядають стурбованими. Ми зібрали декілька науково доведених фактів, які, сподіваємось, допоможуть їм зняти стрес, полежати […]
April 21, 2020

Чому батьки не повинні бути друзями своїм дітям

Чи варто батькам ставати друзями своїм дітям? Батьки – це цілий світ для маленької дитини. Проте, коли діти починають дорослішати, мамам і татам доводиться по-новому визначати свої […]
April 21, 2020

Скиглій, плакса, меланхолік

У цієї дитини очі завжди на мокрому місці. Якщо ваша дитина меланхолік. 8 практичних порад. Вона весь час ниє. Не може потерпіти ані хвилинки, починає схлипувати. Ні дня без сліз. Скиглій якийсь. Так, просто рюмса, скільки можна, такий великий! А може, це просто шкідлива звичка? Що робити, якщо ниття і сльози -найчастіша реакція дитини на навколишній світ? Пропонуємо вісім способів змиритися з ниттям – або поборотися з ним, в залежності від ситуації . Не лаємо за ниття Лаяти за ниття і плач точно не варто. Не допоможе. «Як не соромно, така велика, […]
April 21, 2020

Вміти щось зробити власноруч – це круто!

Мамам на карантині присвячується Вміти щось зробити власноруч – це круто! І для цього навіть не потрібно виходити з дому! Якщо вам 35 або більше, в […]
April 21, 2020

Про внутрішні ресурси

Про внутрішні ресурси Повсякденні справи, які наскочили всі разом, заняття, що не приносятьзадоволення, регулярний стрес та переживання дуже швидко спустошують резервуари внутрішніх сил. Ми відчуваємо емоційне […]
April 21, 2020

Коли мама одна

ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ У НЕПОВНИХ СІМ’ЯХ                 У попередніх статтях, ми з вами розглядали тему гармонійнихстосунків батьки-діти, зокрема, зупинялися на важливості ролі і батька, і матері у […]
April 21, 2020

Гендерне виховання

Роздуми про гендерне виховання напередодні Дня Матері. Мамам присвячується Напередодні свята, в який ми в черговий раз привітаємо матерів із цим неперевершеним статусом, задамося питанням, якою […]
April 15, 2020

Вимагати неможливого Перфекціонізм

Вимагати неможливого! Або перфекціонізм – не хвороба? Старанна, сумлінна, вмотивована дитина, яка намагається бути кращою та отримувати одні дванадцятки, – мрія будь-яких батьків. Але чи так все […]
April 15, 2020

5 порад, які допоможуть пережити останній курс університету