21-27 березня – тиждень солідарності з народами, що борються проти расизму та расової дискримінації. Чому це важливо?

Дискримінація – це неприємна ситуація, за якої особа   за  ознаками раси, кольору шкіри, політичних, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Ознаками дискримінації є :

-упереджене ставлення;

-образи

-хамська та жорстока поведінка

-булінг

-приниження та насильство;

-відмова в прийомі на роботу(необґрунтована)

-в навчанні й розвитку професійних навичок;

-неповага до чужої думки, релігійних, політичних чи моральних поглядів;

-перебільшення власних досягнень перед оточуючими, приниження чужих достоїнств.

Расова дискримінація — це повне обмеження чи утиск людей через расову відмінність й відмінність в кольорі шкіри.

Звідки ж взялася дата та згадка про тему боротьби проти расизму?

21 березня - відзначається за рішенням ХХІ сесії Генеральної Асамблеї ООН від 26 жовтня 1966 року в пам’ять про жертв розстріляної расистами 21 березня 1960 року мирної демонстрації в південноафриканському селищі Шарпевіль. За рішенням Генеральної Асамблеї ООН у рамках оголошеної в 1979 році програми першого десятиліття по боротьбі з расизмом і расовою дискримінацією з 21 березня в різних країнах світу щорічно проводиться тиждень солідарності з народами, які борються з расизмом і расовою дискримінацією. В ПАР цей день відзначається як День прав людини.

Дискримінація є одним з найбільш серйозних і широко поширених порушень прав людини у сучасній Європі. Мільйони людей, як і раніше, є ізольованими, живуть у злиднях, зазнають жорстокого поводження, навіть стають жертвами насильства лише через те, ким вони є чи через те, у що вони вірять. Рівне ставлення до всіх є не тільки здоровим глуздом або ввічливістю. Це – право, і всі уряди повинні забезпечити, щоб цей основоположний принцип був дотриманий.

В Україні  дискримінації регулюється законами про її заборону.

1. Відповідно до Конституції України, загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та міжнародних договорів України всі особи незалежно від їх певних ознак мають рівні права і свободи, а також рівні можливості для їх реалізації.
2. Форми дискримінації з боку державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, юридичних осіб публічного та приватного права, а також фізичних осіб, визначені статтею 5цього Закону, забороняються.

МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЇ ДИСКРИМІНАЦІЇ

Стаття 9. Суб’єкти, наділені повноваженнями щодо запобігання та протидії дискримінації

 Суб’єкти, наділеними повноваженнями щодо запобігання та протидії дискримінації, є:

Верховна Рада України;

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;

Кабінет Міністрів України;

інші державні органи, органи місцевого самоврядування;

громадські організації, фізичні та юридичні особи.

Що ж робити  ,якщо опинилися  жертвою дискримінації чи расизму?

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА

Стаття 14. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності з питань дискримінації

1. Особа, яка вважає, що стосовно неї виникла дискримінація, має право звернутися із скаргою до державних органів, органів,органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та/або до суду в порядку, визначеному законом.
2. Реалізація зазначеного права не може бути підставою для упередженого ставлення, а також не може спричиняти жодних негативних наслідків для особи, яка скористалася таким правом, та інших осіб.

Найважливішим універсальним документом з прав людини є Загальна декларація прав людини, прийнята в 1948 році Генеральною Асамблеєю ООН.

Усі документи з прав людини містять гарантії рівності та недискримінації, будь то стандарти ООН, Ради Європи, ЄС чи ОБСЄ. На рівні ООН Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації набула чинності у 1969 році і зараз контролюється експертним органом – Комітетом з ліквідації расової дискримінації.

Європейська комісія проти расизму та нетерпимості – це механізм Ради Європи. Завдання Комісії, створеної у 1993 році, полягає в тому, щоб боротися з расизмом, ксенофобією, антисемітизмом і нетерпимістю на загальноєвропейському рівні, у тому числі і в рамках захисту прав людини. Діяльність Комісії включає всі необхідні заходи для боротьби з насильством, дискримінацією та забобонами на підставі раси, кольору шкіри, мови, релігії, національності та національного чи етнічного походження, з якими зіштовхуються окремі особи або групи осіб.

Нехтування наявністю проявів дискримінації, ксенофобії та расизму відносно міграційних спільнот може призвести до виникнення міжетнічних конфліктів, що в свою чергу нестиме загрозу національній безпеці Україні.

Підвищення рівня толерантності, запобігання проявам дискримінації,расизму в Україні потребує проведення заходів в громадянському суспільстві.

ПАМ;ЯТАЙТЕ ПРО ЛЮДЯНІСТЬ ,повагу одне до одного та культуру !