Тато вам не мама або принципи якісного батьківства. Яна Поліщук

Тато вам не мама або принципи якісного батьківства

Так складається, що більшість професіоналів, фахових і не фахових видань, в питаннях розвитку дітей звертаються більше до мам як основних чинителів виховного впливу на дитину. Хоча це далеко не так, адже рівно на 50% цей вплив має і тато дитини, бодай через те, що частка генів у структурі ДНК дитини належить саме йому.

Проте є у цьому всьому і важливий нюанс. Найтиповіша картинка української сім'ї – тато, який постійно на роботі і не так активно взаємодіє зі своїм підростаючим чадом. Та саме тому, в цьому питанні ще більше важлива не кількість проведеного часу, а якість, адже в короткий термін потрібно встигнути показати, відкрити, відчути, донести і зловити хвилю своєї дитини.

Тож, пропоную зупинитись на найбільш важливих нюансах саме батьківського виховання.

Свідоме батьківство. Як би то не було прикро, але до того ми ще лише йдемо, проте ситуація в рази краща, ніж кілька десятків років тому, коли роль батька була лише в заплідненні і фінансовому супроводі родини, який міг розлучати сім'ї в пошуках кращого достатку на роки. Зараз можна побачити татусів, які на рівних із мамою включені в процеси виховання, догляду, тілесного і емоційного контакту. Коли дитина відчуває свою потрібність у родині від обох із батьків, в майбутньому їй простіше довіряти і розставляти пріоритети.

Авторитетне виховання. Як не крути, але жінки все  ж більш емоційні створіння, тому нерідко вдаються до крайнощів або ж непослідовності у вихованні. Чоловіки ж вміють оцінити і прийняти ситуацію тверезо, прогностично і з невеликим споглядання наперед. Саме тому вони, без зайвих емоцій, іноді із певною суворістю, але ж стають для дитини авторитетом, адже показують цінність і непохитність особистих кордонів.

Відчуття захисту. Тато – це та стіна, яка силою, словом, вчинками непохитно дарує дитині відчуття власної безпеки, адже лише відчуваючи, що криклива сусідка чи нападаючий пес не зашкодять, завдяки татовій присутності, дають можливість дитині відчувати свою цінність.

Вміння визнавати досягнення. Вкрай важливо виховувати особистість, яка цінує себе, вміє за себе постояти і донести свою значущість світу. Тато своєю стійкою вірою і наполегливою підтримкою здатен закласти у підсвідомість дитини звучання «У мене все вийде».  А це вже вагомий внесок у майбутні перемоги.

Навчання. І це далеко не про математику чи навички читання, хоча це теж досить важливо. Це про навчання життю. Тато як ніхто краще може показати важливі життєві істини, з якими малеча йтиме  в доросле життя. Якщо мама - це емоційна сторона виховання, то тато – практична. В його сприйнятті світу – реалістичність, чесність, іноді навіть дещо відверта, але це те, що розкриває перед дитиною можливості найменш травматичного входження в доросле життя.

Любов. Татова любов – особлива. В ній   багато турботи про майбутнє, вона сувора, але справедлива, дає відчуття захищеності і непідкупної турботи. Татова любов дає дитині внутрішню опору і підтримку, формує цілісне ставлення до світу, а для донечок, ще й виступає моделлю, яку шукатиме у стосунках із чоловіками в майбутньому.

Тож не варто применшувати значущість батьківського виховання дитини. Головне, щоб у обох батьків була єдина лінія, за якою прокладатиметься маршрут психічно здорового дорослішання дитини.

Будьте сонцем для своєї дитини, сяйте яскравіше!