Чому професія журналіста так важлива під час війни
3 хв читання
Інформаційний фронт потребує надійного тилу, тому враховуючи те, що ми не є тоталітарною країною, як до прикладу, Білорусь, усі події з початку повномасштабного вторгнення мають право висвітлювати не лише штатні журналісти, а і блогери та всі українці.
Саме 6 червня в Україні відзначають День журналіста, дане свято започатковане в 1994 році першим президентом Леонідом Кравчуком. Ця дата обрана не спроста, вона є знаковою для української журналістики, адже саме цього дня Національна спілка журналістів України була включена Міжнародної федерації журналістів.
Не зважаючи на страшні події в країні, складні виклики для журналістів, українська журналістика все ж вийшла на новий рівень розвитку. Українські журналісти показали, що можуть працювати не лише не гірше за європейських, а навіть краще. Ключовим моментом також стало те, що у світовій журналістиці нарешті почали нас відокремлювати від Москви, нарешті у свідомості людей з'явилося поняття «український журналіст».
Війна – особливо складний виклик для журналістів. Тиск та переслідування, в порівнянні з мирним часом, зростають в рази. Особливим об'єктом українські журналісти є для кремлівської влади, адже саме ЗМІ перешкоджають їм доносити недостовірну інформацію до суспільства, проводити пропагандистську діяльність по відношенню до громадян України. Ворог намагається зруйнувати нашу цілісність не лише зовні, а і зсередини, проте кожен наш фронт міцно обороняється від нещадних атак ворога.
В Україні від 24 лютого 2022 року владою установлена воєнна цензура. Що ж це значить? На жаль, під час війни журналісти не завжди можуть діяти згідно усіх стандартів журналістики, тому влада країни самостійно фільтрує інформаційне коло і дбає про безпеку самих же журналістів. До прикладу, журналіст має намір підготувати сюжет про події на сході України, в котрійсь із запеклих точок. Саме тоді керівництво держави повинно надати дозвіл на таку діяльність, адже вихід такого сюжету може зашкодити не лише самому журналісту, а і військовим, адже ворог постійно переглядає публікації українських ЗМІ та може використати інформацію звідти проти нас. Якщо ж ви думаєте, що підготовка до такого сюжету полягає лише в дозволі, то ви дуже помиляєтесь, окрім цього потрібно пройти ще низку бюрократичних етапів та підготувати необхідні речі у відрядження. Захисне екіпірування, повний пакет документів, спальний мішок, одяг, водонепроникне взуття, аптечка, пляшка води, ліхтарик, засоби особистої гігієни та обладнання для репортажу – це лише частина необхідних речей, котрі потрібно взяти з собою в рюкзак. В такому відрядженні журналісту не запропонують п'ятизірковий готель та інше, жодна людина не в силі гарантувати безпечність даної операції.
Виконуючи свою роботу журналіст ризикує своїм життям та здоров'ям заради того, щоб донести всім правду, висвітлити реальну ситуацію на фронті і не тільки. Кожна професія зазнала змін з 24 лютого 2022 року, кожен повинен був пристосуватися до нових вимушених умов роботи. Журналістика не стала теж виключенням, проте адаптивний період був надто коротким, адже вже в перший день війни українці хотіли знати, що відбувається в усіх куточках країни з перевірених джерел. З цією метою був запущений загальноукраїнський інформаційний телемарафон «Єдині новини». З перших днів журналісти надійно тримають оборону інформаційного фронту. Як би цинічно це не звучало, але саме зараз, під час війни, українська журналістика має шанс показати світові свою могутність, заявити про себе на увесь світ. Складною ситуація залишається на окупованих територіях, де українські медіа під суворою забороною і ведеться активна російська пропаганда, котра, на жаль, має результати.
Сподіваємося, що вже зовсім скоро українські журналісти будуть транслювати свої «мирні» сюжети з українського Маріуполя, Луганська, Донецька, Соледара, Бахмута, Волновахи та інших нині окупованих міст України, а поки активно наближаємо нашу країну до перемоги!