Всесвітній день біженців

«Як українці пристосувались до життя за кордоном, чи планують повертатись додому?»

Щорічно 20 червня весь світ вшановує силу та мужність людей, які вимушено залишили свої країни, рятуючись від війни та переслідувань. Сьогодні ця дата має особливе значення для України, адже війна змусила мільйони українців залишити свої домівки та шукати прихистку в інших країнах.

Трішки з історії

1951 року в Женеві було підписано Конвенцію про статус біженців — відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1950 року. Документ, який набув чинності через 4 роки, встановлює загальні підстави, на яких надається статус біженця. Міжнародний День біженців відзначається з 20 червня 2001 року — саме цього року документу ООН виповнилося 50 років.

24 лютого 2022 року через повномасштабне вторгнення росії на територію незалежної країни, люди, захищаючись від обстрілів і окупації, змушені були евакуюватися в більш безпечні місця. Так, однією з найгостріших проблем стала масова міграція українців. За словами представника УВКБ ООН Катаріни Лампп, війна в Україні спровокувала найбільшу хвилю біженців з часів Другої світової. За даними ООН, станом на 14 листопада 2023 року понад 8 мільйонів українців стали біженцям, з яких більше 5 мільйонів офіційно зареєстровані. Більшість з них знайшли притулок у країнах Європейського Союзу, таких як Польща, Німеччина, Чехія, Італія та Іспанія.

Життя українців за кордоном пов'язане з багатьма викликами. Уявіть, що вашого дому більше немає, ви змушені зібрати речі й переїхати до іншої країни, один або з дітьми. Перед очима пелена, страх охоплює від нерозуміння як жити далі. Багато українців, які були змушені виїхати й зареєструватися як біженці зіштовхнулись з низкою проблем і добре розуміють, що їхнє життя за кордоном буде нелегким. Так, одним зі значущих факторів став мовний бар'єр: українцям часто важко спілкуватися мовою країни, в якій вони перебувають. Потрібно багато часу, щоб адаптуватися до нових умов, традицій і мови в тому числі. По-друге, головною проблемою став пошук роботи, адже зрозуміло, що праця для українців буде нелегкою і зазвичай малооплачуваною, що пов'язано з незнанням мови, отриманням неєвропейської освіти тощо. По-третє, адаптація до нового середовища може не відбутися, оскільки це стосується культури, освітньої системи, медичного обслуговування та інших аспектів життя. До прикладу, більшість українських дітей вимушені навчатися в нових освітніх закладах разом з учнями, які виховувалися та зростали з іншими цінностями. Це може стати бар'єром для нормального адаптування дітей до нового життя.

Однак, всупереч вищеперерахованому, український народ демонструє стійкість та винахідливість у подоланні цих викликів. Люди самотужки вивчають мови, знаходять своє місце завдяки працьовитості, створюють громади та спілки для підтримки одне одного і продовжують боротися за незалежність своєї країни.

Що стосується планів на майбутнє, то більшість громадян України сподіваються повернутися додому. За даними Центру економічної стратегії, серед опитаних планують повертатися додому 41%, з них 58% – лише після закінчення війни. Найбільше бажають повернутися люди з центру України й ті, хто мали високий дохід до повномасштабного вторгнення.

Більшість усвідомлює — повернення буде складним процесом. Головною проблемою залишається житло, оскільки більшість будинків зруйновано, а деякі домівки все ще залишають в окупації. Загроза обстрілів і руйнувань продовжує існувати. Також економіка держави є нестабільною, і необхідно багато часу, щоб подолати фінансову кризу.

Війна залишила глибокий слід у житті кожного з нас. Попри труднощі, люди вірять у краще майбутнє. Завдяки союзникам, які прихистили наш народ, одного дня всі, хто змушений був евакуюватися, зможе повернутися додому, щоб жити в мирній, незалежній та квітучій Україні.