Право на віру. Чому незаконними є утиски українців, які вірні своїй церкві. Чому «московського патріархату» не існує
3 хв читання
Вже понад рік в Україні не вщухають сутички з приводу так званого «московського патріархату» та «російських попів». Тривають сварки, що переростають у справжню ворожнечу. У цій статті ми привідкриємо завісу на правду.
«Московський патріархат»
Засновником Української Православної Церкви є Собор Української Православної Церкви. Її центр, а також органи управління знаходяться в Києві.
27 травня 2022 року на соборі за участі єпископату, духовенства, чернецтва та вірян Українська Православна Церква оголосила про абсолютну самостійність та незалежність. Тоді ж до Статуту про управління Української Православної Церкви внесли зміни, що засвідчили не лише адміністративну незалежність, а й повне відмежування від московського патріархату. Зі Статуту прибрали усі вказівки, щодо того, що УПЦ є самокерованою частиною РПЦ. Предстоятель УПЦ припинив членство у священному Синоді РПЦ. Ще одним рішенням стало припинення поминання імені московського патріарха під час богослужінь в усіх храмах і монастирях.
Ставлення до війни
Ще у 2014 році УПЦ на найвищому рівні засудила військові дії на Сході України та закликала до припинення кровопролиття.
У перший день повномасштабного вторгнення Предстоятель УПЦ — Блаженніший Митрополит Онуфрій записав звернення, у якому закликав захищати цілісність й суверенітет України, підтримувати один одного та наших захисників. Серед яких, до речі, багато вірян УПЦ. Сьогодні УПЦ продовжує надавати допомогу тим, хто постраждав внаслідок війни.
Українська Православна Церква виступає за соборність, цілісність, суверенної України з консолідованим суспільством, у якій пануватиме мир.
У 2007 Собор єпископів УПЦ засудив явище «політичне православ'я». Його зміст у використанні позиції православної церкви заради певних політичних ідей. Тож ідеологію «руського міра» Українська Православна Церква не підтримує.
«Нас звинувачують, шо ми проповідуєм «русский мір» і тому подібне. Це неправильно. Це не так. В нас немає жодної заяви на підтримку «русского міра». Натомість є відомі слова митрополита Онуфрія, який сказав, я цитую, що ми ніякий «русский мір» не будуємо, ми будуємо божий світ», — Микола Данилевич, речник УПЦ, в інтерв'ю для видання «Радіо Свобода».
Автокефалія
Існує твердження, що УПЦ не є незалежною, тому що не має з томосу.
Томос — церковний документ, зазвичай оприлюднений Собором чи Синодом, який повідомляє важливу інформацію або рішення.
Насправді поняття автокефалія та незалежність — не тотожні.
Автокефалія з часів вселенських соборів означала підпорядкування напряму патріархату, а не власну незалежність.
Сьогодні у поняття автокефалії вкладається різний зміст і немає єдиного бачення. У різних церквах, які отримали томос від константинопольського патріархату, містяться відмінності у керівних органів, зовнішніх відносин, структурі.
УПЦ отримала статус незалежної та самостійної з наданням грамоти патріарха Олексія ІІ про дарування самостійності Українській Православній Церкві, видана в 1990 році.
Мова
Стосовно мови, якою проводяться богослужіння. Дехто переконаний, що в УПЦ їх проводять російською. Це не так. Богослужіння звершуються церковнослов'янською мовою, яка походить від святих. Святі рівноапостольні Кирило та Мефодій переклали на церковнослов'янську основні богослужбові книги з грецької мови. Право молитися українською УПЦ отримала на Соборі українських єпископів у 1921. Тож сьогодні у багатьох храмах слово Боже лунає державною мовою.
Утиски вірян
Суперечки між релігійними спільнотами не лише розшаровують суспільство, але й призводять до страждань для звичайних вірян, які нерідко опиняються жертвами насильства та дискримінації.
Протягом останнього року зафіксовано жахливі випадки образ, нападів, побиття, що виникають через непорозуміння на фоні релігії. Звичайні віряни стають невинними свідками інтолерантності, яка порушує основні принципи взаєморозуміння. Людям доводиться відстоювати храми від рейдерських захоплень. Замість чесного голосування за перехід або не перехід до іншої церкви, влаштовують фізичне насильство, незаконні дії і не беруть до уваги думку реальних мирян.
Узагальнення
Дискусія між УПЦ та ПЦУ полягає у богословській та канонічній площинах. Тож вирішення спірних питань має відбуватися лише в русі церковності за участі представників помісних церков та без адміністративного тиску з боку держави. Українці мають право на віросповідання та повинні пам'ятати, що об'єднання і повага роблять суспільство міцнішим. Замість шукати приводи для сварок, нам важливо зосередитися на спільних цілях та духовному розвитку. Ми маємо докладати зусиль аби залишатися демократичною державою, у якій захищають права громадян і не закривають очі на порушення прав людини. Сподіваємося, що усім злочинним діям обов'язково буде надано справедливу оцінку і покарання відповідними органами.
Питання релігії надто особисте для кожного і надто важливе для суспільства.
Не шукайте політику там, де її не має бути. Не вчиняйте злочинів проти Господа і власного народу.