День космонавтики: внесок українців у дослідження космосу

**

**

Якими були наші прадіди сучасної космонавтики та чого вони досягли**

День космонавтики та авіації. Думаю всі знають, що колись давно, 12 квітня 1961 року, людина вперше полетіла в космос. Юрій Гагарін здійснив орбітальний політ навколо Землі на кораблі “Восток-1”, що тривав більш ніж півтора годин. Ця дата — дата прориву людства. Дата, коли ми не тільки заглянули навколо нашої планети, але й побули за її межами. Дата, коли Радянський Союз отримав величезний поштовх вгору у своїй репутації, але який, звісно, був розділений між державами у її володіннях. Сьогодні я хотів би виокремити саме нас і наш внесок, про який не так часто згадують.

Переломним моментом для розвитку космонавтики стало не лише втілення інженерних ідей, а й створення потужної наукової бази. Україна, маючи глибокі знання в технічній та аерокосмічній галузях, стала одним із ключових центрів цього розвитку. Це сталось завдяки таким людям як Сергій Корольов, Михайло Янгель, Валентин Глушко тощо. Почну з першого.

Сергій Корольов Павлович

Житомирець, під керівництвом якого було створено ракети-носії серії Р-7, основи для запуску перших штучних супутників та пілотованих космічних кораблів. Після запуску першого супутника у 1957 році на основі розробок Корольова стало зрозуміло, що людство стоїть на порозі нової епохи. Його ідеї та технічні рішення дозволили відправити у космос і Юрія Гагаріна. Адже перший у світі пілотований космічний корабель, «Восток» - його розробка. Навіть після тріумфу, його роль у космонавтиці тривалий час не афішувалася, і не через розподіл пошан, ні. Не дивлячись на свою вибуховість та жорсткість, Сергій Корольов був скромною, дуже працьовитою людиною. У праці бачив сенс свого існування, тому лаври його не так сильно цікавили, як створення тих речей, що їх заслуговують.

Михайло Янгель Кузьмич

Виходець із села Зирянове, нині Іркутська область. Хоча це нині й Росія, але геній ракетобудування за походженням є українцем, яким себе і вважав. Деякі люди кажуть, що він перетворив Дніпро у “Космічну столицю України”, і це саме так. Михайло був не тільки конструктором, але й комунікабельним менеджером. За його очоленням КБ «Південне» почало системне виробництво ракет-носіїв та ракет міжконтинентальних польотів. Ракети «Циклон», «Інтеркосмос», «Космос» і «Зеніт» створенні саме тут. Вони залишаються нашою гордістю і сьогодні, а деякі з них були дороблені та модифіковані Сергієм Павловичем, хоча це більше виглядало як суперництво.

Валентин Глушко Петрович

Одеський майстер двигунів, розробки якого були присутні у ключових космічних місіях СРСР, зокрема і для польотів Гагаріна. Глушко мав пристрасть до експериментів із новими видами палива. Він завжди шукав нові види та їх застосування. Згодом, він розробив концепцію використання кріогенного, рідкого вогню та кисню як основи для двигунів. Ця концепція стала величезним проривом у підвищенні потужності ракет, а матеріали — використовують і сьогодні. У цілому був цікавою особистістю ще з дитинства, адже він писав книги аж сто років тому, першою його редакцією стала «Проблема експлуатації планет». Писав статті, у якомусь сенсі теж був журналістом.

А що зараз?

Та чи пережили всі їх заслуги? Звісно. Конструкторське бюро, що розвивав Михайло, «Південне» та завод «Південмаш», створювали (до війни точно) ракети-носії та космічні апарати. Дороблені ракети Сергія серії «Зеніт» стали основою для програми «Морський старт», що дозволяє людям здійснювати запуски ракет з плавучої платформи. Крім того, наші фахівці активно співпрацюють із NASA, Європейським космічним агентством та іншими міжнародними організаціями. У 2022 році Україна оголосила про запуск супутника «Січ-2-30», його ракета-носій «Дніпро» використовує рідкий вогонь. Це свідчить про нашу здатність створювати високотехнологічні продукти навіть у наших непростих умовах, що наші заслуги залишилися нашими, а розподіленні СРСР — досі є заслугами великих людей та їх держави.