Історії людей з великим серцем

Тих, хто щоденно допомагає та підтримує.

Українські волонтери — це справжні герої сучасності, люди, чия доброта серця не має меж. Їхні невтомні руки стають справжнім джерелом надії. Вони надихають, вражають та заслуговують пошани. У цій статті ми покажемо декілька облич та історій українських волонтерів, які, наповнені любов'ю та вірою у краще майбутнє.

В'ячеслав Запорожець

До повномасштабного вторгнення чоловік був власником будівельної компанії та доларовим мільйонером.

Випадкова зустріч 7 березня стала початком волонтерської діяльності чоловіка. Побачивши, як 18-річний хлопець шукав пальне, щоб вивозити людей з Бучі, В'ячеслав зрозумів, що також хоче бути корисним. Вже зранку він разом з другом вирушили на Чернігівщину аби евакуювати людей із зони бойових дій. Усі вони знаходили тимчасовий прихисток вдома у В'ячеслава. Завдяки В'ячеславу вдалося вивезти з прифронтових зон понад 3000 людей і майже 300 поранених. Усіх врятованих чоловіків називає похресниками. У квітні чоловік вирушив на схід. 7 квітня о 10:40 разом з іншими волонтерами вони приїхали в Краматорськ, по вокзалу якого о 10:30 росіяни завдали ракетного удару.

Сьогодні В'ячеслав продовжує працювати заради людей та якнайшвидшої перемоги своєї країни.

Як зазначив волонтер: «Я принципово сказав собі: зараз ми все робимо на допомогу постраждалим у війні й на допомогу Збройним силам. Щоб наша перемога була найскоріше. А потім вже будемо робити бізнес, будувати і так далі».

Олена Кукла

Волонтер, мама загиблого героя, дружина загиблого героя, військовослужбовиця у минулому. Усе це — Олена. Сповнена надзвичайної сили та любові до Батьківщини. За словами жінки, її у Богуславі, а може й по всій Україні знають усі. Знають як волонтера, до якого можна звернутися за допомогою. Жінка має дорогий серцю подарунок — прапор України, підписаний Валерієм Залужним.

У 2014 році чоловік Олени Володимир пішов на війну добровольцем. Брав участь у боях за Донецький аеропорт. Тоді жінка підписала контракт зі Збройними силами України та опинилася з ним в одній бригаді. На жаль, у вересні 2016 року Володимир загинув.

Син Олени Ярослав також вступив до лав Збройних сил і служив разом з мамою. А після початку повномасштабного вторгнення брав участь у бойових діях на Київщині. Проте під час бойового патрулювання через наїзд на протитанкову міну 22-річний хлопець загинув.

Олена заснувала благодійний фонд імені Ярослава Шинкаренка, на честь свого сина.

«Не дивлячись на біль втрат, які я зараз відчуваю, я не зупинилась. І я усвідомлюю, що те, чим я зараз займаюсь, дуже важливо. Це мій внесок у нашу спільну справу», - розповідає волонтерка проєкту «Жінки війни».

Петро Шот

Волонтер, учасник Мережі захисту національних інтересів АНС.

Волонтерством Петро займається з 2015 року. Тоді, під час першої поїздки з волонтерами в Кримське, чоловік зрозумів, якою важливою є допомога військовим. Щотижня команда волонтерів їздить на фронт, щоб передати продукти, техніку, одяг, амуніцію, ліки тощо. Частину допомоги надають Америка, Німеччина, Канада й інші країни. За словами чоловіка, його величезний волонтерський досвід постійно нагадує, що він потрібен людям.

Петра не лякають навіть обстріли у прифронтових зонах, які довелося відчути на собі.

Родина Петра прийняла його рішення про те, аби займатися волонтерською діяльністю, адже чоловік переконаний, якщо ти не на фронті, маєш допомагати тим, чим можеш. Петро закликає українців об'єднуватися і у єдності перемагати ворога.

«Ми не маємо права займатися чимось тим, що не буде спрямовано на перемогу у війні. Ми мусимо кожен на своєму рівні це робити», - говорить Петро Шот для каналу «ХаризмаUA».

Висновок

Їхні зусилля відображають справжні цінності та солідарність нації, щиру любов до своєї батьківщини. Щоденно вони ризикують власним життям, працюючи на благо країни. Сподіваємось, що історії волонтерів будуть надихати вас на такі ж мужні вчинки, які чинять ці сміливі люди кожного дня.