ДУЖЕ ЖІНОЧІ ФОРМИ

ДУЖЕ ЖІНОЧІ ФОРМИ

Доброго дня! Моє ім’я Олена і я не люблю фемінітиви. Тому називайте мене просто жінка Олег!

...Жарти жартами, а взагалі-то з фемінітивами я знайома з глибокого дитинства. Мій дідусь завжди називав сусідку тьотю Надю, що працювала у сільраді, “керівниця”. Звісно, на той час я навіть не підозрювала, що то був найперший у моєму житті фемінітив.

А вже у цьому році ми всі стали свідками справжнього буму обговорень  щодо узаконення фемінітивів у нашій мові. Особливо старалися соцмережі. Веселим апогеєм усього того стали суперечки навколо “найголовнішої” проблеми: раптом з’ясувалося, що власне слово "фемінітив" чоловічого роду, і саме з цим фактом експерти (та експертки) фемінітивів поки що достеменно не розібралися:-).

Тепер серйозно. Взагалі-то я добре ставлюся до збагачення лексичного запасу. Тільки за умови, що нові словоформи мають якось логічно асимілюватися. А то багацько в нашій мові непричесаних, непокірних словоформ, слів-бунтарів, проте нам все одно доводиться з ними якось співіснувати. А тут тобі якась авторка чи режисерка!.. Режисер - взагалі чуже нам слово, запозичене, а от суфікс -к- да-а-авно живе в нашій мові. Ще зі старослов’янської, а то, може, і раніше.

Якщо об'єктивно... Мабуть, ви помічали, що вже давно в розмовній мові, у побуті, ми вживаємо фемінітиви. Студентка, вчителька, актриса, продавчиня... Але цих слів не вистачає. У живій мові як говорять? Директриса, касирка, лікарка, тренерка, бібліотекарка… І продовжують придумувати подібні форми, бо іноді не вистачає наявної лексики. Чого варта зубничка (жінка-стоматолог)? Тобто в будь-якому випадку потреба у фемінітивах в сучасній мові таки є, і процес іде “знизу” - від потреби нашої, тобто самих мовців. Так, фемінітиви часто придумують кострубато, до того ж наявні кілька варіантів (часто усі смішні й незвичні). І деякі з них навіть в гугляться!:-)

У суперечках про фемінітиви кожна зі сторін (прибічники та антагоністи) намагається знайти логіку виникнення і вживання нових слів. Феміністки кажуть про необхідність робити акцент на рід іменників, що позначають спеціальності: врачиня, водійка, програмістка. І впевнені: для кожної назви людини повинен існувати фемінітив. Але мова розвивається повільно, для деяких професій таких слів немає. Жінка-академік, наприклад, може поки що бути лише з чоловічим “присмаком”. І навпаки, іноді бачимо зворотній процес, від жіночого до чоловічого, як-от: дояр і стюард (від доярка і стюардеса).

Комусь не подобається? Але ж мова, мовлення - то не продукт харчування, а інструмент, за допомогою якого здійснюється комунікація. І в них на меті - спростити спілкування. Зробити так, щоб люди легко розуміли один одного.

З точки зору політики. Зважте, гендерна коректність вже досить давно змусила лінгвістів усіх західних країн внести зміни. Так, в англійській і німецькій мовах з'явився спільний рід, який часто використовується в офіційному мовленні та бізнес-середовищі. Наприклад, нейтральний займенник “she” вживається до представників обох статей. В іспанській пресі для позначення жінки-президента можна зустріти фемінітів “la presidenta” - з буквою а на кінці замість звичної е. У французькій мові гендерна приналежність виділяється артиклем.

Як не дивно, для слов'янської словесності фемінітиви - цілком органічне і далеко не нове явище. Чеське “autorka, польське “redaktorka” і вже українське “експертка” не ріжуть слух носія мови.

Пам’ятаю, як мені, ще студентці філфаку, викладачі втовкмачували на лекціях: мова - явище, що постійно розвивається. Це таке собі “два на два”, але в лінгвістиці. І часто-густо ми не можемо керувати процесами мови. Все, що можуть зробити вчені, - трохи допомагати. Наприклад, обрати і “узаконити” (і просунути через засоби масової інформації) найбільш влучну і граматично відповідну рідній мові форму. Інакше вона буде жити власним життям - стихійно й не завжди естетично й доречно.

Мова - організм рухливий, динамічний, місцями стихійний. І якщо людям буде зручно жити з фемінітівамі, то вони лишаться в мові як норма. Настільки, що ми перестанемо їх помічати. Так працює мова. Будь-яка. Тож треба це “понять і простіть”. Змиритися з тим, що низка слів від нас йде. Частина змінює своє значення. А інші приходять. Фемінітиви - реальність розмовної мови. Так, іноді вони виглядають смішно, дивно, незручно. І ми сміємося з тих “блогерка”, “професорка”, “скульпторка”... Сміємося з жартів та мемів на кшталт: “А як правильно фемінітив до слова «піарник”? Пiарниця? Пiаркиня? Богиня піару?”

А я за фемінітиви, бо вони підвищують значеннєвість та “видимість” жінок у професіях, особливо в тих, які певний час вважалися не дуже жіночими. До того ж уся ця філологічна полеміка, як на мене, вдало притягує увагу публіки до соціального становища жінки в нашій країні. А як вам несила терпіти, то спробуйте позбутися тих фемінітивів. Як? Ну, змініть реальність. І воно якось саме зійде нанівець.

До речі, фемінітив слова "фемінітив" - фемінітивка, фемінітивиня чи фемінітивесса? :-)