Значення червоного кольору в українських традиціях
2 хв читання
Чому червоне асоціюється з любов'ю та енергією?
«Червоне — то любов, а чорне — то журба…», — саме ці слова з відомої української пісні, написаної на вірші Дмитра Павличка, виринають у пам'яті, коли мова заходить про символізм кольорів в українських звичаях та традиціях. Оспіваний у піснях, закарбований у генетичному коді, червоний колір здавна мав для українців сакральне значення. Саме цей колір у дохристиянських віруваннях асоціювався з сонцем, яке дарує світло та тепло всьому живому, з силою та гармонією природи, і водночас він уособлював пристрасть, життєдайну силу, енергію та був символом продовження роду.
В українських традиціях, що сформувалися вже за часів християнства, червоний колір не втратив свого ключового значення. Особливо це виражається у виготовленні крашанок і писанок до Великодня. Переважно крашанки робили саме червоними, що символізувало невинну кров, яку пролив Ісус на хресті. Також червоний виступав символом жертовності та Воскресіння. За повір'ями, підносити один одному червоні крашанки було своєрідним символом Божого благословення та побажанням щастя і благополуччя.
Червоні писанки слугували своєрідним "пробуджувачем" природи, щоб земля стала родючою, а літо — теплим, а також були сильним оберегом. Їх клали біля порогу, у кошари або на поля, щоб захистити від злих сил, забезпечити врожай і добробут. У народних віруваннях вони вважалися знаком щирої любові.
Червоний колір є знаковим для українців і у створенні вишиванок, власне, він є найбільш популярним та використовуваним у вишивці. Через свою ошатність та яскравість червоні нитки застосовували для створення святкового одягу, дитячих та юнацьких вишиванок, а також весільних вбрань і рушників. Наші предки вважали, що дівчина перед весіллям мала власноруч вишивати рушники, таким чином викарбовуючи собі на полотні щасливу долю. Таких рушників мало бути багато, адже вони використовувалися на кожному етапі сватання та весілля.
Рукобитний рушник був найбільшим і найкрасивішим, його підносили нареченому на знак згоди на шлюб. Такий рушник вишивався червоно-чорними нитками з використанням геометричних фігур. У них закладалися побажання подружнього щастя, здоров'я, багатства та достатку молодим. Головним у весільному дійстві був вінчальний рушник. Вважалося, що він був символом Божого благословення на шлюб і визначав подальшу долю молодих.
У створенні союзного рушника зазвичай не було обмежень, хоч вишивався він часто червоними і білими нитками, він символізував єднання та сімейне щастя. Водночас рушники для ікон, або, як їх ще називали, «божники», мали найбагатшу вишивку, в якій переважала яскраво-червона нитка та рослинні орнаменти.
Червоний колір у вишиванках також міг свідчити про багатство родини, адже найкрасивіший червоний колір отримували, фарбуючи нитки карміном. Цей барвник видобували з комах, які називалися кошенільним червецем. Кармін був дуже дорогим, тому далеко не всі могли дозволити собі його в достатній кількості. Бідніші родини використовували барвники, які виготовлялися з таких рослин, як марена фарбувальна, підмаренник, чистотіл, звіробій тощо.
Червоний колір справді має велике значення в українській культурі як для наших предків, так і для сучасників. У ньому вкладена вся сила, пристрасть та енергія українського народу. Саме цей колір, і ніякий інший, так яскраво передає колорит українських звичаїв і традицій.