День Соборності України

22 січня Україна відзначає важливе свято, день Соборності.

ІСТОРІЯ СВЯТА. 22 січня 1918 року на Четвертій всесвітній виставці Центральні збори проголосили Україну незалежною державою. Рівно через рік (22 січня 1919 року) було підписано Закон про об'єднання Народної Республіки Україна (НРУ) та Народної Республіки Західна Україна (НРЗУ). Документ мав об'єднати ці дві частини в одну і створити єдину державу. Він називався просто "Акт про єдність".

На жаль, довгоочікуване об'єднання не відбулося. Однак ця подія справила надзвичайний вплив на подальшу політичну ситуацію. Так, перед ювілеєм 1990 року між Львовом і Києвом було створено "людський ланцюг", що з'єднав руки мільйонів людей. Ця акція стала свідченням єдності та стійкості українського народу. Вважається, що вона була однією з найбільших у світовій історії.

1999 року президент України Леонід Кучма підписав указ про заснування 22 січня свята "День єдності України".

Єдність - це духовна єдність усіх територій, які історично належали українському народові, єдність і цілісність усієї території України та непорушність її кордонів. Єдність також означає, що Україна матиме свою єдину державу, створену самим народом як вільна, суверенна, демократична, правова і соціальна держава.

Відзначаючи День української єдності та розмірковуючи про дивовижні й драматичні події, в яких засяяла яскрава зоря об'єднання всієї України, слід зробити кілька загальних зауважень для сьогодення.

Наприкінці 20 століття незалежна Україна стрімко увійшла в міжнародне товариство й отримала широке міжнародне визнання. Її подальша інтеграція до Європейського товариства потребує виваженої державної політики в міжнародній сфері, гармонізації зовнішньополітичних орієнтацій різних груп населення, віднайдення балансу між динамічними геополітичними реаліями та пріоритетами національних інтересів, забезпечення високого міжнародного іміджу України.

Наше завдання - зберегти та примножити державотворчий потенціал ідеї єдності як гарантії наступності та єдності державного устрою і поступального соціально-економічного, духовного та культурного розвитку України.

Суттєвими рисами української єдності є інтеграція етнічних земель, зміцнення духовного та культурного життя, згладжування регіональних бар'єрів. Єдність нашої держави закріплена в Конституції України, а територіальна цілісність є важливим елементом її суверенітету.

На жаль, проблема єдності Української православної церкви, яка має впливати на духовну єдність суспільства, залишається серйозною і сьогодні. Допоки це питання не вирішено, потенційно зберігається небезпека "розколу" українців за конфесійною ознакою. Пріоритет національних інтересів у духовно-релігійній сфері має бути реалізовано шляхом розроблення ефективних соціальних механізмів, що забезпечують культурне функціонування релігійних організацій у багатоконфесійному просторі.

Міжетнічна злагода і мир, толерантне співіснування окремих етнічних груп, корінних народів і меншин є чинниками, що скріплюють єдність України. Підтримання міжетнічної злагоди - одного з найважливіших здобутків України як сучасної суверенної держави - є не лише вимогою часу, а й гарантією національної єдності.