Вимагати неможливого Перфекціонізм

Вимагати неможливого!

Або перфекціонізм – не хвороба?

Старанна, сумлінна, вмотивована дитина, яка намагається бути кращою та отримувати одні дванадцятки, – мрія будь-яких батьків. Але чи так все добре, як здається на перший погляд? Пропонуємо розібратись, що таке перфекціонізм і як він стосується  ідеальної дитини.

Школа. Гонитва за оцінками

У школі деякі діти вперше в житті стикаються із прагненням досконалості у поєднанні із жорсткою самокритикою – іншими словами – перфекціонізмом. Таких дітей вирізняє на тлі інших висока вмотивованість, сумлінністьта безмірна ретельність у всіх видах занять. Вони підсвідомо відчувають потребу у виправленні всіх недоліків. Саме тому перфекціоністам важливо чути похвалу, отримувати кращі оцінки та схвалення інших людей, будь то вчитель чи батьки. Коли цього не відбувається, то дитина відчуває себе некомфортно, в її свідомості будь-які помилки і невдачі – слабкість і не відповідність високим вимогам.

На перший погляд, прагнення  досконалості має допомагати школярам і студентам домагатися великих успіхів, бути кориснішими для суспільства і в майбутньому отримувати зарплату вище, ніж їх однолітки – не перфекціоністи. Однак це не зовсім так.

Бажання бути ідеальним і кращим у всьому, змушує дитину брати участь в постійній гонитві.

Її переслідує відчуття, що оточуючим, батькам і вчителям мало бачити просто «хороший», а не відмінний результат, тому вона постійно перебуває у стресовому стані. Учні- перфекціоністи встановлюють негнучкі, надмірно високі стандарти і занадто критично оцінюють свою роботу, тому не можуть вибратися з петлі самобичування.

Кожна нова можливість сприймається ними як потенційна невдача, розчарування, яке приведе до суворого саморуйнування. Все це стає приводом для емоційного вигорання, тривоги і постійної втоми.

Чому перфекціоністів так багато

Порівняння студентів одного з одним, шкільні та університетські тести, рейтинги та вимірювання ефективності роботи – все це створює ідеальні умови для розвитку перфекціонізму у учнів. Вони починають вірити в те, що їхцінність як особистості залежить від успіху у всіх сферах життя. Молоді люди весь час намагаються перевершити однолітків, щоб продемонструвати свою важливість. Вони з усіх сил намагаються виграти, але не без шкоди для здоров’я.

Формування перфекціонізму у підлітка залежить і від стосунків у сім’ї. Деяким дорослим дійсно важливі академічні знання, високі оцінки в школі і найкращі результати в спорті у дітей. Найчастіше такі батьки багато критикують, вказують  на недосконалості та намагаються їх виправити. Дорослішання в такому середовищі призводить школяра до думки, що його цінність залежить від результатів у школі і від зайнятого місця на змаганнях. Відчуття того, що будь-яка помилка розчаровує членів сім’ї і не відповідає їхнім очікуванням, змушує підлітка завжди прагнути до недосяжного ідеалу і бентежитись навіть через незначні помилки.

В сьогоднішньому житті одну із головних ролей відіграють соціальні мережі. Кожен день в стрічках соцмереж ми бачимо ідеальні селфі, історії про дуже продуктивні дні та самовдосконалюваннявід блогерів. Це змушує підлітків порівнювати себе, наприклад, із користувачами Instagram і відчувати невідповідність їх рівню, адже їм здається, що вони не такі успішні та красиві. Однак ми забуваємо, що в соціальних мережах люди діляться тільки «родзинкою» своїх днів, яка змушує їх почуватися добре. Порівняння власного життя з тим, що відбувається в соціальних мережах, завжди впливає на стан підлітка.

Так, культура «полює» на невпевненість молодих людей, акцентує увагу на їх недосконалості, на «відстаючих» сферах життя. Саме тому учні і студенти часто думають, як вони повинні себе вести, як виглядати і як вони можуть зробити свої дні більш продуктивними.

Прагнення  досконалості може бути шкідливим для здоров’я

Постійна самокритика призводить до серйозних психологічних проблем. Учні-перфекціоністи встановлюють собі нереалістичні цілі та завдання і прагнуть виконати їх ідеально. Але жодна людина не може досягти досконалості, тому вони заздалегідь налаштовують себе на невдачу, через це їх переслідують занепокоєння, сором та стрес. Багато хто стикається із тривогою, порушенням харчової поведінки та вигоранням.

Перфекціонізм іноді стає серйозною проблемою при переході з одного ступеню навчання на інший

Наприклад, перший курс університету може стати стресовим періодом. Новоспечений студент може зіткнутися з підвищеним тиском, труднощами в спробах відповідати планці, а такожіз погіршенням успішності.

Більш того, школярі-перфекціоністи прокрастинують набагато частіше, ніж їх однолітки. Мета – зробити ідеальний проект або бездоганно виконати домашнє завдання – найчастіше серйозно тисне на учнів та змушує їх відкладати початок роботи. Вони бояться, що не зможуть досягти бажаних результатів, розчарують батьків і знову будуть лаяти себе. Але прокрастинація створює додаткові проблеми: посилюється стрес, підліток не може вчасно лягти спати, тому що доводиться доробляти завдання, а якість роботи погіршується. І навіть якщо він починає виконувати завдання швидше запланованого, він все одно витрачає багато часу на вдосконалення чогось одного, ігноруючи інші завдання і проекти.

Депресія – одне з найсерйозніших наслідків перфекціонізму. Усвідомлення своєї «неідеальності» змушує підлітка відчувати себе нелюбимим, відкинутим іншими людьми. Їм здається, що вони ніколи не зможуть відповідати очікуванням оточуючих людей, батьків і вчителів. Відчуття неможливості стати «досить хорошим», аби «вписатися» в колектив і відчувати себе в ньому комфортно, змушує школярів і студентів особливовідчувати себе пригнічено.

Що робити, якщо ваша дитина – перфекціоніст

Варто бути акуратним при заохоченні постійного прагнення до досконалості і відмінної успішності. Батькам корисно буде навчитися впізнавати риси перфекціонізму. Це, наприклад, хвороблива реакція на критику, самоприниження, вимогливість до інших людей, труднощі в розстановці пріоритетів, категоричність у потребі бути успішним.

Знаючи «симптоми» перфекціонізму, дорослим буде легше виявити їх у своїх дітей і допомогти їм навчитися фокусуватись на реальних цілях. Це допоможе дитини прийняти свої недосконалості. Хваліть її за старанну роботу, а не за 100 балів на іспиті, тобто звертайте увагу на його зусилля, а не на результат. Більш того, можна заохочувати прояви якихось особистісних якостей, наприклад доброти і співчуття. Так підліток зрозуміє, що відмінні оцінки в школі і здобутки не єдина цінність у житті.

Можна розповісти дітям про свої невдачі. Наприклад, про те, як ви провалили тест, отримали двійку або потрапили на комісію з відрахування в вузі.

Варто пояснити, як ви пережили розчарування, провал або відмову, щоб дитина розуміла, як можна впоратися зі стресом, якщо все пішло не за планом. Це дасть йому зрозуміти, що люди недосконалі, всіпомиляються час від часу, але це майже завжди можна виправити.

Батькам варто стежити за своїми очікуваннями: вони повинні бути високими, але розумними та реалістичними. Не потрібно тиснути на підлітка тим, що дорослі чекають від нього багато чого, а він повинен відповідати. Якщо школяр довго буде намагатися досягти цілей своїх батьків, то це призведе до того, що він буде відчувати себе недостатньо хорошим, розумним та успішним.