Якби я був… вчителем. Або мій «ідеальний» урок

«Вийди до дошки і веди урок!»: якби ви були на місці вчителя, то яким би був ваш «ідеальний урок»?

Кажуть, вчитися у школі важко: багато завдань, злі вчителі, матеріал важкий, відволікають однокласники і весь час хочеться залізти в інтернет. Однак ніхто, чомусь, не говорить про те, чи важко викладати у школі. На День вчителя ми усі вітаємо наших любих вчителів, бажаємо їм міцного здоров’я та успіхів на педагогічній ниві. Однак, аби відчути на собі всі принади учительського ремесла, нині не обов’язково вступати до профільного вузу.

«Якщо ти такий розумний, встаань до дошки і веди урок замість мене!», - кажуть вчителі тих, хто сперечається з ними і відволікає увагу однокласників від теми уроку. А якби це було можливо, яким би був ваш власний урок?

Коли я була у випускному класі, ми зробили такий експеримент: замість вчителя урок історії провела дочка вчителя і за сумісництвом – наша однокласниця – Ганна. Вона з указкою і підручником в руках зустрічала ученицю – Любов Володимирівну – вже біля дверей, оскільки та, за легендою, весь час запізнювалася на уроки. Експеримент був обговорений з учителями і все дійство знімалося на відеокамеру професійними операторами для нашого шкільного відеоальбому. Окрім вчительки історії, до наших «експериментів» також потрапили фізик, класний керівник і вчитель англійської, якій ми влаштували справжній рок-концерт.

Тож, вичитавши «ученицю» біля входу в клас, нова вчителька – Ганна – розпочала урок. Він стосувався теми Голодомору 1932-33 років. Цю тему жваво обговорювали по телебаченню і в інтернеті, тож ми знали багато не тільки з підручника. Усі охочі піднімали руки, щоб відповісти на поставлені питання, а Ганна, не соромлячись, кривляла постанову вчительки, її манери, жести, коронні фразочки і навіть тон голосу, тож усі були збуджені і втиху сміялися. Нарешті черга дійшла й до «нерадивої» учениці – Любов Володимирівни, яка в цей час щось дуже серйозно обговорювала з однокласником, сидячі за останньої партою – «гальоркою», як називали це місце вчителі – місце для двієчників та ледарів.

-          Ану ж, скажи мені, скільки людей загинуло під час Великої Вітчизняної війни! – гучним голосом, спіймавши ученицю за розмовою, розпочала «виховний тренінг» «вчителька».

-          20 мільйонів чоловік, - непорушним тоном відповіла Любов Володимирівна.

-          А скільки з них – з України? – не здавалася Ганна.

-          10 мільйонів чоловік, - так само спокійно відповідала «учениця».

-          Ану ж, назви всіх поіменно! – Поставила крапку у «дискусії із вчителем» новоспечений педагог Ганна.

-          Якщо треба завалить, то завалиш, звісно, - не розгубилася Любов Володимирівна.

-          Звісно. – відповіла Ганна.

Так пройшов урок історії від учениці нашого класу, яка чудово підмітила всім відому істину, що вчитель завжди правий.

Ми провели власне опитування серед школярів і вияснили, яким був би «урок мрії» для більшості підлітків, якби їм довелося стати на місце нашої героїні Ганни. От що ми отримали.

Не раз ми чули від учителів: якщо ти такий розумний, встань сюди, біля дошки, і веди урок! А якби це було можливо? Чому б ви вчили своїх однокласників і як подавали б матеріал, якщо подавали б взагалі? Давайте уявимо, що один день у школі учні помінялися місцями з вчителями. А точніше, вчителі відпочивають, а їм на заміну виходите ви - підлітки. Як би я провів самий ненависний мені урок в школі, якби був на місці вчителя?

-          Мій улюблений урок в школі – це перерва. Я люблю вчитися. Якби я проводила урок в школі, то дала б якесь завдання і чекала закінчення уроку. Я знаю свій клас, тож це найкраще рішення. Вони б бігали по класу і намагалися зірвати урок. Щось їм розповідати – марна справа. Тож краще нехай самі освоюють матеріал. Їм це не потрібно. – Марія, 15 років.

-          Якби я проводив урок, то найперше поцікавився в дівчат, що вони роблять сьогодні ввечері. – Сергій, 16 років. – А якщо серйозно, то перевірив би домашнє завдання в Ані і її подружок. Думаю, на це вже пішло б пів уроку. А решта просто спостерігав за ними. Я би викликав їх до дошки по черзі і просто насолоджувався б уроком.

-          Думаю, дозволила б усім принести до школи їх іграшки і весь час гралися б. бо вичтелі не дозволяють цього робити, а мені дуже хочеться. – Ірина, 12 років.

-          Якби я робив такий експеримент, то викликав би до дошки Ваню, який весь час зі мною сперечається, дав йому найскладніше завдання, відповідей на яке немає в книжці, і врешті поставив би йому двійку, - Матвій, 13 років.

-          Якби я проводила урок без вчителя, то поцікавилася в однокласників, що вони думають про мою нову зачіску. Я нещодавно виклала свої фото в соцмережу, але мало хто лайкав, тільки найкращі подруги. Мені цікаво знати, що думають з цього приводу хлопці в нашому класі. А також обговорила б з дівчатами, як користуватися косметикою. Бо на перерві часу все обговорити нам не вистачає, а так у нас є – цілий урок. Тож ми б усе встигли. А завдання дала б додому, - Інга, 14 років.

Колись в школі була практика відкритого уроку, коли кілька учнів з класу відповідали на питання вчителя і викладали новий матеріал, який заздалегідь підготували вдома, та майже «вели» за нього урок. До запрошених гостей такого уроку відносилися чиновники з міського відділу освіти, завуч, а можливо, навіть директор школи, кілька іменитих вчителів з інших шкіл та всі вчителі нашої школи, які виявили бажання послухати улюблених учнів.

Така практика значно дисциплінувала і готувала до дорослого життя, адже відповідати на питання вичерпно і лаконічно, не гублячи сенсу, - це завдання вже для інституту, коли відповідаєш на семінарі. Або навіть для дорослого життя – коли, скажімо, робиш доповідь або звіт на зібрання колективу з дирекцією на роботі. Мої навички підготовки до відкритого уроку, коли достеменно не знаєш, які саме будуть питання в запрошених гостей, що мотивувало краще готуватися до доповіді, мені знадобилися пізніше. У тому числі й на випускному вечорі, де я була однією з ведучих. Зокрема, я навчилася живо реагувати на викричи із залу, а не червоніти і ніяковіти при отриманні питання, на яке я є не очікувала. З тих пір  завжди намагаюсь влучно і з жартами відреагувати, а суть питання запам’ятовую і зберігаю на наступний раз. Так вчуся сама.

До речі, вчитель тоді давав список ймовірних питань, до яких треба бути готовими. Тож, слухайтеся вчителів і допомагайте їм викладати матеріал, це допоможе у майбутньому. Нині освіта в Україні є загальнообов’язковою і безоплатною. Аби вступити до вишу, матеріалу, що надається в школі, цілком достатньо. Тож, щоб здобути професію і забезпечити собі гідне майбутнє, достатньо гарно вчитися в школі. Подумайте тільки, на Заході за ті самі знання, що їх вам надає вчитель, батьки учнів платять великі гроші. Зокрема, в Америці і Європі, майже всі школи – платні. Тож цінуйте титанічну працю вчителів і знання, які ви отримуєте школі цілком безкоштовно. Але справжня цінність їх – неоціненна! Тож вчіться добре, бережіть себе і своїх улюблених вчителів!