Вперед у минуле. Як готувалися до навчання наші бабусі та дідусі.

Як навчалися наші бабусі та дідусі? За їхніми розповідями виходить, що похід в школу був святом. Класи були згуртованими, дружніми. Існували палаци піонерів, де працювали гуртки за інтересами, спортивні секції, де будь-хто міг знайти для себе заняття до душі. І все це було безкоштовно. Вчителі були доброзичливими, але вимогливими. Як же все було в реальності?

У початковій школі діти вчилися три роки. Основні предмети - арифметика, російська мова, читання, праця, малювання, фізкультура. В ті часи найвищою оцінкою вважалася «п'ятірка», а найнижчою - «одиниця».

Діти всіх класів відвідували школу в формі. Нечупар, які носили брудну або рвану форму, могли вигнати з уроків, зробити попередження в щоденнику.

З першого класу дітей брали в жовтенята, видавали їм значок у вигляді зірочки із зображенням засновника СРСР Володимира Леніна. У третьому класі все жовтенята ставали піонерами. Урочиста подія відбувалася на лінійці, під звук барабанів піонери вимовляли клятву і їм зав'язували червону краватку. Звання піонера могли позбавити за важкі проступки, наприклад порушення дисципліни. Але таке траплялося дуже рідко, так як бути піонером вважалося почесно. Піонер - значить перший, і тому піонери завжди прагнули першими прийти на допомогу тому, хто цього потребував - літнім донести сумку, молодшому допомогти з уроками.

Крім піонерів були і тимурівці. Це хлопці, натхненні книгою Аркадія Гайдара «Тимур і його команда». Тимурівці брали шефство над тими, хто цього потребував. В основному, допомагали хворим і одиноким людям похилого віку. Прибирали в будинках, носили продукти, готували, пололи город.

Найбільшим щастям для піонера була подорож влітку в піонерський табір. Нерідко діти вирушали туди на все літо. Піонерські табори були розташовані на узбережжі моря чи в лісових місцях. Кожен день в таборі проходили цікаві події: спектаклі, постановки, змагання.