Сучасні проблеми учнів України

Хто ж, як не учні та студенти, вимушені були кардинально перестроїтися протягом останніх трьох років. Спочатку пандемія коронавірусу загнала всіх школярів та студентів світу по домівках, а потім у нашу країну прийшла війна, і навчатися стало геть складно. Не кажучи вже про те, що близько 400-ох шкіл було зруйновано дощенту, а ще 3000 зазнали руйнування.

Дистанційна освіта в умовах вірусу та війни передбачає, що учень знаходиться вдома й отримує знання онлайн, адже це є більш безпечним варіантом навчання, враховуючи обставини. Але дистанційна освіта — це не панацея, адже разом із позитивними моментами бачимо ряд проблем. Найголовнішою є проблема втрати мотивації учнями отримувати знання. Коли ти фізично не знаходишся у класі чи в аудиторії, стає набагато складніше фокусуватися на матеріалі. До того ж вдома набагато більше факторів, що відволікають, і навчання перетворюється на якусь абстракцію, на голос з комп'ютера, а не щось конкретне. Дітям стає важко себе змусити сісти за стіл, важко заглиблюватися у матеріал, і як результат — втрачається жага до знань та інтерес до навчання. З усіма цими негараздами діти просто забули як вчитися.

Іншою важливою проблемою є критика з боку батьків та вчителів, з їх невмілим підходом до комунікації зі школярами. Дитяча психологиня, Світлана Ройз, каже:

“У дітей розвивається схильність до так званої «шкільної тривожності» – страху зробити будь-яку помилку. Чим більше вчитель, батьки, сама дитина фіксуються на помилках (а не на тому, що важливо закріпити у знаннях або на тому, що вже в неї виходить), тим більшим стає страх припуститись нової помилки. У такі моменти відключається неокортекс дитини й активується рептильна частина мозку, відповідальна за реакцію на стрес (її називають «бій-біжи-замри»), – а не за сприйняття нової інформації. Будь-який розвиток відбувається тільки за умови відчуття безпеки та спокою."

Тому дуже важливо не критикувати школярів за будь-яку незначну помилку, а вести з ними дружній діалог.

Також війна впливає на економіку країни та призводить до скорочення виділень на освіту. Це може призвести до зменшення кількості вчителів, обмеження кількості шкільних програм та зниження якості навчання. Учні можуть не отримувати достатньої кількості знань, що може негативно вплинути на їх майбутнє.

Окрім цього, російське вторгнення спровокувало масову міграцію населення як усередині країни, так і за її кордони. Багато дітей, які мешкали в зоні конфлікту, втратили можливість здобувати освіту через зруйновані школи та відсутність можливості переїхати до іншого регіону. Це може призвести до того, що деякі діти не отримають навіть базової освіти.

Нарешті, важливо звернути увагу на психологічні наслідки війни для учнів. Діти, які мешкають в зоні конфлікту або були його свідками, можуть страждати від тривожності, депресії та посттравматичного стресу. Це може впливати на їх навчання та загальний стан здоров'я. Тому психологи радять більше спілкуватися з дітьми про їх емоції, заохочувати до ігор, спілкування, і демонструвати, що вони в безпечному середовищі.

Отже, учні України стикаються з численними проблемами, пов'язаними з війною та економічними труднощами країни. Для розв’язання цих проблем необхідно зосередитися на збільшенні фінансування на освіту, поліпшенні якості навчання, забезпеченні доступу до новітніх технологій та здійсненні психологічної підтримки для дітей, що стали жертвами війни. Тільки вирішення цих проблем допоможе забезпечити майбутнє України та її молоді.