Процес сепарації від батьків

Мама й тато супроводжують кожного з нас з самого народження. Вони знаходяться поруч, виховують нас в дитинстві та допомагають пройти через підлітковий період. Проте потім настає момент, коли «пташеня вилітає з гнізда» або принаймні цього прагне, не варто переживати – це цілком нормально. Вітаємо вас, розпочався процес сепарації!

Сепарація в сімейному значенні – це процес відокремлення дитини від батьків, коли вона починає свій самостійний розвиток і йде своїм шляхом. В неї формуються власні сталі переконання, вона визначається зі своїми цілями й мріями, і, найголовніше, бере на себе всю відповідальність за власне життя. Людина більше не хоче підпорядковуватися мамі й татові, хоча не припиняє любити та поважати їх. Просто дитина вже по-справжньому дорослішає.

Процес сепарації може відбуватися поступово, а може розпочатися різко через різні обставини. Однією з найпопулярніших є вступ дитини до університету, коли вона покидає батьківський дім і розпочинає своє незалежне життя. Тобто ця причина є дещо вимушеною, але багато хто розуміє її необхідність заздалегідь, тому вона не є шоком. В інших випадках людина може детально обдумувати це рішення, розглядаючи всі переваги й недоліки, та самостійно до нього прийти. Точного віку, коли розпочинається цей процес, немає. І це цілком зрозуміло, адже початок сепарації досить індивідуальний для кожного через те, що ми всі різні. Інколи вона може настати у 16 чи у 18, деколи у 20, а ще у 24. Вік не важливий. Основне – це те, щоб ви справді хотіли відділитися від сім’ї та були до цього готові.

Адаптація в нових умовах може бути більш легка чи навпаки – дуже болюча. Це може залежати від нашої підготовки, рівня свідомості, перебування в компанії знайомих і друзів, внутрішнього стану. Коли десь в невідомому місці ми бачимо хоч одне знайоме обличчя, або коли швидко заводимо нові знайомства та знаходимо друзів, процес адаптації проходить значно швидше. В інших випадках може бути складніше, але тоді просто потрібно трішки більше часу. Починаючи незалежне життя, ми швидко дорослішаємо: розуміємо звідки весь цей час з’являлися засоби для миття посуду чи кімнат, предмети гігієни та їжа в холодильнику; вчимося організовувати свій побут; турбуємося про себе й прибираємо за собою; ведемо бюджет; знаходимо перші шляхи заробітку. Таким чином, ми беремо на себе повну відповідальність за власне життя, усвідомлюючи, що все залежить тільки від нас і «наша доля – в наших руках».

Після сепарації люди стають самостійними, покладаються виключно на себе та переходять на новий етап свого розвитку як особистості. Проте головне зрозуміти, що сепаруватися – це не лише про зміну думок і переконань у себе в голові, коли ви виключно на духовному рівні відділилися від батьків, це ще й період, коли ви починаєте вільно забезпечувати себе житлом, коштами, їжею та задовольняти свої потреби. Якщо ви здатні реалізовувати все це власними силами, то тоді можна вважати, що ви повністю сепарувались.

Отже, сепарація від батьків – це звичайний процес, через який проходять всі, тому не слід його боятися. Просто спершу добре подумайте про рішення сепаруватись, проаналізуйте, чи готові ви вже до самостійного життя, поговоріть про це зі своїми рідними та близькими. Відокремлення від батьків і початок свого шляху – це нова ланка у вашому розвитку. Повірте, все не так страшно, як здається, якщо ви цього хочете.