Про психосоматику

Про психосоматику

«Хвороба - це обмежене у своїй свободі життя» А. С. Кулаков

В основі психосоматичного підходу лежить уявлення про зв’язок тіла та психіки. Про існування такого зв’язку людство знало дуже давно. Про це писали ще давньогрецькі філософи, роздумуючи про природу хвороби. Сократ говорить, що немає тілесної хвороби окремої від душі, а Платон стверджує, що не існує окремо хвороб тіла і хвороб душі.

Психосоматика - це наука про зв'язок соматичних захворювань із психічними процесами. Термін «психосоматика» був введений у 1818 р. Хейнтротом. Надалі психосоматика розвивалась як клінічна дисципліна, враховуючи, окрім біологічних факторів, патогенні психосоціальні причини виникнення того чи іншого захворювання. Хвороба - це лише симптом, який сигналізує про те, що душевну рівновагу порушено

Згідно теорії психоаналізу, зміст захворювання завжди несвідомий. Психоаналіз описує симптом, як результат компромісу, що походить із боротьби двох протилежних бажань.

Симптом - це певний вихід із безвихідної ситуації, він дає можливість вивільнення витісненої енергії. В основі кожного симптому лежить певний парадокс. От такий простий приклад: людина відчуває злість, але не може собі зізнатись у наявності цього почуття, тому злість витісняється: «Я створюю собі ілюзію, що я не такий». Але для того, щоб зберегти психічну цілісність, необхідно знайти вихід заблокованій енергії, і тоді утворюється симптом, який, образно кажучи, дає право виходу цій енергії, тобто, стає причиною, якою можна виправдати себе у прояві витісненої емоції: можна злитись на симптом, що не є так загрозливо, страшно та ризиковано, як злитись на важливу особу. Хворіє той орган, який найбільше відповідає змісту витісненої енергії. Вибір симптому і органу має символічне значення, генетично обумовлену диспозицію та зв'язок із травматичним досвідом.

Зігмунд Фрейд наводить приклад, який ілюструє цей процес. «Хвороба нагадує приклади «розуму тварин», ілюстрованих Оберлендером в «Filegende Bletter». Араб їде на верблюді вузькою стежиною, висіченою на стрімкому схилі гори. На повороті дороги він несподівано зустрічається із левом, готовим до стрибка. Араб не бачить виходу: з одного боку - прямовисна стіна, з іншого – прірва. Повернути і врятуватися втечею неможливо. Людина вважає себе вже загиблою. Інша справа тварина. Разом із вершником верблюд робить стрибок у прірву - і лев залишається ні з чим... Не кращий результат для хворого дає і допомога симптому». Фрейд стверджує, що вирішення конфлікту за допомогою створення симптомів - це автоматичний процес, який не може відповідати вимогам життя при якому людина відмовляється від використання своїх кращих та вищих сил. Симптом виникає як багаторазово повторювана, штучно обрана двозначність із двома суперечливими одне одному бажаннями.

Вірші Ольги Кміт читати

Гештальт-підхід говорить про симптом, як про зупинену емоцію. Не проявлена емоція стає руйнівною на тілесному рівні. Симптом - це наслідок довгого емоційного напруження низької інтенсивності. Симптом трансформує ситуацію із гострої у хронічну. Певні переживання проектуються на якусь частину тіла. Гештальт-підхід також описує роль симптому, як своєрідного рятівного клапану, який дозволяє виявити невиражену енергію. Часто можна спостерігати одночасне існування таких емоцій як вина та злість, що не дозволяє проявитись повною мірою жодній із них. Почуття вини не може інтенсивно переживатись через почуття злості, а прояв злості блокується почуттям вини. За такої ситуації єдиним можливим виходом буде виникнення симптому.

Г. Малайчук описує такий алгоритм роботи із симптомом у гештальт-терапії:

Чітке визначення: найчастіше він проявляється у скаргах на біль або дисфункцію певних органів та систем.
Усвідомлення тотожності особистості і симптому (ідея про цілісність): «Симптом - це я …». Тут відбувається перетворення часткових проекцій на тотальну проекцію, шляхом ідентифікації із симптомом. При цьому відбувається прояв та переживання клієнтом спроектованих якостей, бажань, почуттів…
Виведення симптому на межу контакту. Текст від імені симптому: «Я головний біль…» (ідея про феноменологію). «Розкажи, намалюй, покажи симптом…». Щойно симптом виходить на межу контакту, він перестає бути статичним, починає рухатись.
Аналіз симптому, як послання: «Які потреби та переживання «завмерли» у симптомі? Кому адресовані ці слова?», «Для чого цей симптом?», «Від чого він стримує, від яких дій, переживань захищає?». Симптом у гештальт-терапії розглядається як спосіб саморегуляції, особлива форма контакту, найчастіше всього непрямий спосіб задоволення потреб.
Пошуки іншого, прямого, більш ефективного способу задоволення потреб (ідея експерименту).
Асиміляція, перевірка життям.
Ольга Кміт “Пазли ночі”

У позитивній психотерапії симптом теж розглядається у контексті певної життєвої ситуації. Н. Пезешкіан, засновник цього напрямку, наголошує на тому, що кожна ситуація, як і симптом, містить у собі прихований резерв, шанс для розвитку та змін для вдосконалення. Якщо розглядати такі ситуації лише як проблему, то це глибоке нерозуміння того, які у цьому криються великі можливості. У позитивній психотерапії Пезешкіана симптом розглядається як багаторівневий прояв. Є чотири актуальні сфери прояву симптому : на рівні тіла, на рівні діяльності, комунікації , і інтуїції (фантазій). Не можливо сприймати тілесний прояв, як окремий від інших проявів симптом; особистість є цілісною, інтегративною системою. Тому сенс полягає в тому, що працюючи із однією із чотирьох сфер, ми впливаємо і на деструктивні прояви на інших рівнях, в тому числі на тілесному.

Н. Пезешкіан також досліджував метафори та органічну мову , і роль того, які слова та вирази ми використовуємо в спілкуванні. Він помітив, що спостерігаючи за розмовою людей, можна чітко сказати на що вони хворіють, або захворіють найближчим часом. «Органічна мова - це слова та вирази, що прямо впливають на фізіологічні органи людини. Нам добре відомі ці слова та вирази. Це по-справжньому небезпечна і руйнівна енергія, яка здатна підірвати навіть найміцніше здоров'я, будь воно хоч тричі богатирським.»

Особливо ретельно вивчалось таке питання: органічна мова створює хворобу, чи лише повідомляє про неї? Виявилось, що саме створює. Іншими словами, було припущення, що слова-руйнівники з'являються у мові людини після виникнення хвороби - мовляв, так несвідоме, яке керує фізіологічними процесами, сигналізує про збої. Однак, ні, не підтвердилося припущення.»

Ольга Кміт. Ти - унікальняй, я - унікальна!

Н. Пезешкіан створив таблицю слів - руйнівників, які створюють не будь-яку, а конкретно-заявлену хворобу:

«Втомлений до нудоти, ситий по горло, з душі верне» - нервова анорексія
«Звалити тягар турбот. Нести свій хрест. Проблеми, які сидять на шиї» -остеохондроз
«Щось гризе, отруювати життя, сам собі не належу, набридло все до смерті» - рак
«Займатися самоїдством, уїдливо, щось (або когось) не переварювати» - виразка
«Щось сидить в нирках, сеча в голову вдарила, немає сил, смертельно втомився» -урологічне захворювання
«Знайти віддушину, дати волю своєму гніву, перекрити кисень, чхати на когось» - бронхіальна астма і гіпервентіляціонний синдром
«Висмоктувати кров, вичавлювати соки, це увійшло в мою плоть і кров «-захворювання крові
«Приймати близько до серця, серце розривається, удар в саме серце» -інфаркт міокарда
«Не хотів би опинитися в його шкурі, легко ранима, тонкошкірі»- захворювання шкіри та алергія
«Кульгати на обидві ноги, нестійкий, хиткий» -хронічні судоми, подагра
«Випускати пару, увірвався терпець, піддавати жару» - гіпертонія
«Їдкий, мені гірко, жовчний, щоб життя медом не здавалося, ніякої радості» - захворювання печінки і жовчного міхура, а також ожиріння
«Очі б не бачили, страшно дивитися, дивлячись навіщо, світ не милий, непроглядний» - захворювання очей
«Не хочу цього чути, не говори, замовкни, зникни» - зниження слуху, глухота
«колотить, трясе, морочить (морок), лопнуло моє терпіння» - депресія

Примітка*. «Немає ніякої різниці в тому, до кого (або чого) застосовуються ці та подібні слова і вирази. Сам факт їх присутності в активній мові закладає (а потім підтримує) програму хвороби».*Згідно із дослідженням Н. Пезешкіана, людям вдавалось позбавитись симптомів, коли вони зауважували слова-руйнівники в своїй мові та змінювали їх на життєствердні слова.

Отже, підсумувати сказане можна словами древньої мудрості: «У здоровому тілі - здоровий дух». Будь яке лікування, що здійснюється лише на рівні тіла - це лише тимчасове «знеболювання», яке не усуває причин, а усунутий на рівні тіла симптом може проявити свій зміст у інших сферах нашого існування: контактах, діяльності, світобаченні. Тому ефективним є лише таке лікування, яке підходить до людини як до цілісної , інтегративної, складної системи. Фізичні захворювання - це лише проекція, тінь душевних процесів. Це сигнал про те, що гармонію, душевну рівновагу порушено.