Батьківський захист

Ми трохипоговоримо про сімейненасильство, тому якщо вам ця тема важка, не читайтедалі!

Незважаючи на міфи про святість материнства та батьківства, люди, коли стають батьками, залишаються людьми.А у кожноїлюдини, окрімбажаннязалишити потомство, є багатоіншихбажань, потреб таінстинктів.

За наявностіпсихічних проблем абосильнійфрустрації потреб захист потомства відступає на другий план, і батькиможутьробитиз дітьми доситьстрашніречі.

Щоозначає«робити страшніречі»?

• Зірватися і побитидитину;
• жбурнути в неїчимось;
• вилити на голову чашку з гарячимчаємаботарілкуіз супом;
• вдаритисинаабо дочку об стіну;
• відшмагати по обличчю.

Також стає можливим принизитидитину:

• змуситиробитищось особливо неприємне;
• виставити голим увікно;
• вимагати у дитиниблагати на колінах, щобйого не виганяли і так далі.

Вам здається, щотільки монстр можеробититаке із власною дитиною?

Ні, зовсім ні. Таке здатні виробляти абсолютно звичайні люди.

А бувають і інші варіанти:

Батько або мати може завдавати шкоди дитячим речам або розправитисьіз домашнім вихованцем: викинути іграшки, порізати одяг, вдарити собаку абовикинути у вікнопапужку.

Можекричати, погрожувати, ображатидитину, лаятися матом абообіцятивіддатидоінтернату.

Може відмовлятися від дитини або ігнорувати її кілька днів.

Зазвичай, здоровою реакцією дитини на такі дії є:

• жах;
• відраза;
• біль;
• плач;
• проханняперестати.

І ось тут включається механізм«батьківськогозахисту»: батьковіабоматерінеприємночи зовсімневигідномати справу з такими процесами. Тому вони,зазвичайінстинктивно,використовуютьінструменти,якідозволяютьдітямзахищатисьтапроявлятиздоровіреакції.

Що входить в «батьківськийзахист»:

Сором. Як бижахливо не поводились батьки, злитися на нихабозахищатисявід них – соромно. У чистому виглядіцезвучить так: «Як тобі не соромно так з батьком/матір’юрозмовляти?» – кажелюдина, яка секунду тому називладитинунікчемою.

Заборона здоровихемоційна адресу агресора: страх, відраза, злість, ворожість, бажанняпіти. Наприклад, «Ти що, матерібоїшся?» – хочабоятися того, хтонападає, нормально, які б стосунки вас не пов`язували.

Заборона виходити з контакту і нав’язуванняпочуттяпровини за небажанняспілкуватися: «Стій, я ще з тобою не закінчив»або«Про батьків треба пам’ятати, якими б вони не були».

Нав’язуванняідеї про особливістосунки: «Мати і донька – святий союз», «Ніхто не буде любити тебе так, як батьки», «Тільки я тебе знаю і люблю».

Заборона на іншізначимістосунки і обмеженняконтактів: «Тільки я – твійкращий друг».

Покараннячивисміювання за спробизахищатисяабопіти.

Вихваляння себе таперебільшеннявласнихможливостей: часом батьки переконуютьдітейусвоїйвсемогутностіабозбільшують свою персону, щобдитина боялася з ними конкурувати.

Всі разом абокоженаокремотакідіїпризводять до того, щодитина не можезахистити себе, отриматидопомогу, вийтиіз таких стосунківабовідчуваєнеймовірнепочуттяпровинита сорому, якщовчинить таку спробу.

Самечерез такізапобіжні заходинеймовірноускладнюєтьсятерапія: жертвисімейногонасильства не довіряють хелперам, бояться відокремитисявідбатьків, вважають себе поганимисинами і доньками і намагаються не допускатинегативнихпочуттів на адресу батьків.

Але важливо знати, що в разісімейногонасильстваєдиналюдина, якійвигідний«батьківськийзахист» – це той, хтоздійснюєнасильство. Тому щойогозавдання в ційситуації: не датидитиніназватиречісвоїмиіменами і врятуватися.