У дитини ІСТЕРИКА:

У дитини ІСТЕРИКА:

що робити? а чого робити не варто?

«Ти це мені назло! Ти що, не розумієш?! Як ти себе ведеш?! Ану припини негайно!» - це звичайна реакція розгублених батьків, які намагаються вгамувати дитину, що заходиться в істериці.

Забігаючи наперед, одразу скажу: ні, не розуміє. По-перше, у маленьких дітей ще не сформовані ті ділянки мозку, що відповідають за причинно-наслідкові зв’язки, а по-друге, вони не вміють ще опановувати власні емоції. І завдання батьків - навчити їх цього.

Дорослі часто сприймають дитячу істерику як спробу маніпулювання, спосіб домогтись бажаного. Але у такого емоційному прояву може бути безліч причин. Це і перевірка: чує дорослий бажання дитини чи ігнорує їх; це спроба заявити про своє існування, звернути на себе увагу; також це може бути спроба сказати про свої потреби, сильну фізичну або психічну втому; спроба бути самостійним, проявити характер (якщо батьки обмежують свободу дій). Отже, причин багато, а результат – голосний плач, крики, тупотіння ніжками, розкидування іграшок, спроби вдарити або вкусити того, хто поруч.

То що ж робити? Як реагувати на такі дитячі емоції? Ось кілька дієвих рекомендацій батькам, як поводитися, якщо істерика у розпалі:

По-перше, заспокоїтись треба власне батькам. Випити склянку води, глибоко вдихнути-видихнути два-три рази, подумати, що дитяча істерика – це не кінець світу. Схвильована, емоціонально нестабільна мама або збентежений, розгніваний тато не допомагають дитині, а лише погіршують ситуацію.
Згадайте, що це ваша дитина, а не чужа. І саме у вас є всі можливості допомогти їй опанувати свою внутрішню катастрофу. Керуйтеся власними відчуттями, а не чиїмись вказівками.
Встаньте на одне коліно: при контакті «очі в очі» дитина швидше вас почує, ніж коли на нього буде кричати велетень (тільки уявіть себе на його місці: більша за вас в три рази істота волає десь із-за хмар! Жахливо чи не так?).
Міцно, але обережно обійміть дитину, притисніть її до себе. Нехай вона відчує вашу присутність, а ще безпечність від того, що люблячі рідні поруч.
Тепер тихо та спокійно почніть говорити з вашою дитиною. Діти не вміють ще розпізнавати сигнали свого тіла, а відчувають лише дискомфортне напруження, що розпирає їх ізсередини. Однією з важливих задач мами – увібрати в себе емоцію дитини, трансформувати її (а не додати свою зверху) та допомогти малюку усвідомити - назвіть стан дитини вголос. Наприклад: «Ти зараз дуже засмучений/ сердитий/ ображений, ти дуже хочеш (щось…), а не отримуєш. Я поруч. Я тебе розумію». Дитині важливо знати, що її чують та розуміють (але це не означає потурання всім примхам). А спокійна розмова допоможе заспокоїтись.
Не впадайте у розпач, якщо поговорити не вдасться. Істерика - не той стан, в якому людина готова до діалогу (згадайте себе). Якщо дитина відштовхує вас, відійдіть, але не далеко. Залишайтесь поблизу. Створіть безпечний простір для емоційного вияву дитини. Таким чином вона не буде відчувати себе покинутою, і водночас не буде обмеженою у власних проявах.
Дайте емоції відбутись. Не пригнічуйте її ні в якому разі і не ігноруйте. Не соромте та не погрожуйте через бажання якнайшвидше закінчити все. Старайтеся не піддаватися відчуттям сорому та провини, що можуть виникати, якщо ви знаходитесь у людному місці. Важливіше зберегти ваші близькі стосунки і дати можливість дитині навчитись розуміти себе і самоврегулюватись, ніж бути зручним для суспільства.
Обов’язково скажіть дитині, що любите її. Хай вона знає, що ви приймаєте її безумовно, а не за гарну поведінку чи інші досягнення. Адже любов не потребує додаткових умов.
І найголовніше, пам’ятайте, що ви – звичайна людина. Ви не завжди можете опанувати ситуацію. Цього нікого не навчали. Не вийшло цього разу – не страшно. Ніколи не пізно спробувати знов.

Знайте, що можливість проживання всієї гамми емоцій – від найкращих до дискомфортних – розвиває емоційний інтелект. А кожна окрема емоція несе важливе повідомлення про приховану внутрішню потребу. Одна з головних задач батьків - навчити дитину прислухатися до себе, розуміти і діяти адекватно, гармонійно. Тоді вона буде зростати не тільки розумною, а й щасливою.