Я вже дорослий!

«Я вже дорослий!»

дорослі діти: як пережити кризу підліткового віку?

Кожен люблячий тато, кожна любляча мама із завмиранням серця чекають на «той день, коли…». Той день, коли його маленьке сонечко, його люба дитинка, пухнастий зайчик, солодка принцеса зробить перші кроки на слизьку стежку дорослішання. А на ній всю  родину неминуче чекають жахи. Жахи кризи підліткового віку.

Уже одне тільки слово «криза» викликає сильне внутрішнє напруження. Хороша новина: кризи потрібні для формування особистості людини. Погана новина: якщо не пережити кризу підліткового віку у підлітковому віці, вона неминуче наздожене пізніше.

Зазвичай, перша реакція батьків - чинити опір самому факту дорослішання своєї дитини (це, як правило, відбувається через страхи, якими наповнене очікування цього періоду). Але більш конструктивним було б порадіти разом з дитиною та, привітавши її з початком нового етапу в житті, запевнити у вашій батьківській підтримці. Повірте, ваше дитя налякане не менше вашого, і, якщо ви цей період уже пережили, то у дитини такого досвіду ще не було. Це привід почати поступово передавати їй відповідальність за власне життя, додаючи до обов'язків ще й права.

«Підлітковий вік стрімко молодшає…»

Підлітковий вік стрімко молодшає, і в 9-10-11 років можна помітити перші його ознаки. Зміни починають відбуватися одночасно на фізіологічному, психологічному і соціальному рівнях. Ще вчора добрий, милий, лагідний малюк раптом стає колючим їжачком, відгороджується від усього світу, в нього з'являються свої секрети, власна думка, він подовгу розглядає себе в дзеркалі і ставить під сумніви всі непорушні досі догми.

Першими під удар потрапляють батьки: з ідолів, богів вони раптом перетворюються на абсолютно звичайних людей, з купою недоліків і проблем. Це осяяння шокує, передусім, саму дитину, вона відчуває внутрішній конфлікт, що роздирає навпіл: одночасно і любить своїх батьків, і бачить всі їх недосконалості. Однак, важливо пам'ятати, що відчуження від батьків, їх знецінення - важливий і необхідний процес дорослішання. Це єдиний шлях вийти в доросле життя та набути самостійності.

«Підліткам вкрай важливо збудувати свою власну систему цінностей, можливо, зруйнувавши всі існуючі навколо»

Підлітковий вік - період високих адаптаційних навантажень. Процес швидкого фізичного розвитку дарує відчуття дискомфорту. А ще гормони «скачуть» і настрій стрімко змінюється. А ще потрібно окреслити свої межі, збудувати нові соціальні зв'язки, знайти своє місце в житті, відповівши на безліч складних питань: хто я? який я? чого я хочу? Проживаючи таким чином кризу ідентичності, підліток проживає процес пошуку власного Я. І не може прийняти чиюсь готову життєву модель. Йому вкрай важливо збудувати свою власну систему цінностей, можливо, зруйнувавши вщент всі існуючі навколо.

Підлітки часто говорять: «Мене ніхто не розуміє!». Це одна з причин їх втечі до компаній собі подібних, з якими легше порозумітися, бо вони відчувають те саме.

Щоб зрозуміти, що відчуває підліток, уявіть собі гусінь, яка на шляху перетворення на прекрасного метелика стає лялечкою. Якщо розкрити кокон, всередині виявиться однорідна маса, такий собі білковий бульйон, з якого заново формується прекрасний метелик. Приблизно так себе відчувають підлітки. Підлітковий період перемелює їх і відбудовує заново. Тому вони чекають розуміння, підтримки й прийняття. А отримують найчастіше тиск і вимоги підкоритися авторитету дорослих.

«Найкращий батьківський вплив - власний приклад»

Що порадити батькам? Корисно згадати себе у підлітковому віці і розповідями приєднатися до переживань своєї дитини. Це дасть їй важливе розуміння, що він (вона) не якийсь особливо складний, жахливий і безнадійний. Найкращий батьківський вплив у цей період - не обмежуючий контроль, а власний приклад. Покажіть дитині, що означає бути дорослим, брати відповідальність на себе за своє життя та життя своїх неповнолітніх дітей, як будувати стосунки, взаємодіяти з іншими людьми, реалізуватися у професійній сфері.

Все-таки підлітки конче потребують присутності у своєму житті авторитетного дорослого, наставника. Дуже добре, якщо така людина знайдеться в найближчому оточенні: це може бути рідні дядько чи тітка, друг родини, шкільний учитель, керівник секції або психолог. Це та людина, з якою можна поговорити про себе, не вводячи його в батьківський жах своїми роздумами. Йому можна поставити питання, які турбують, лякають і бентежать одночасно, відкрити свої найпотаємніші думки, подискутувати на хвилюючі теми. Насправді, підлітки – це молоді філософи, вони із задоволенням міркують, досліджують, аналізують себе і однолітків, рефлексують. Це саме той ресурс, який допомагає їм впоратися з труднощами в цей період.

«Підлітки – це молоді філософи»

Не поспішайте радіти, якщо ваша дитина не бунтує і не конфліктує, а тихенько сидить із книжкою, як  і раніше, відверта з вами, слухняна та лагідна. Психологи і психіатри в цьому випадку заб'ють в тривожний дзвін, тому що це може говорити про проблеми з соціалізацією і надсильне ігнорування своїх природніх інстинктів. Сама суть підліткового віку конфліктна і мінлива. Дивно, але норма в цьому випадку виглядає як не норма в інші періоди життя. Нормально бунтувати і відстоювати свою думку, нормально перевіряти на міцність психологічні межі інших людей та вибудовувати свої, нормально сміятися й радіти, а через хвилину сумувати й плакати.

Коли ж дійсно варто бити тривогу? Коли сумний і пригнічений настрій перестає змінюватися радісним і натхненним. Коли те, що дарувало радість раніше, більше зовсім не радує. Коли раптом зникає інтерес до всього. Коли душевний біль зміщується на фізичний. Коли підліток повністю закривається від зовнішнього світу і замикається у собі. Це привід звернутися за допомогою до спеціалістів. Адже краще побачити проблему при перших її ознаках, ніж втратити час.

Батькам обов'язково слід виявляти увагу до потреб своєї дитини, яка дорослішає. ЇХ головна задача у цей період – зберегти стосунки з дитиною, не пошкодивши своєї цілісності та цілісності дитини. А ще запастися терпінням і почуттям гумору, та пам'ятати, що цей важливий і необхідний етап дорослішання - тимчасовий. І ваша улюблена мила дитина незабаром повернеться до вас люблячим турботливим дорослим.