Вплив любові на психологічний стан людини

Що відбувається з мозком, коли ми закохуємося?

Всім відомо що кохання — це одне з найпрекрасніших почуттів в житті людини. Кохання — це таємнича формула щасливої сім'ї на все життя. В основі цього почуття симпатія і закоханість, що з часом переростають у тривале сильне кохання. Дуже важливо мати з людиною спільні інтереси та погляди на життя, адже якщо від самого початку у двох людей різні погляди та сенси життя — скоріш за все ці стосунки не матимуть своє продовження.

Закоханість не є випадковим процесом — вона залежить від комбінації біологічних, психологічних і соціальних факторів. Хоча здається, що ми контролюємо свій вибір, насправді багато рішень приймаються підсвідомо.

Дослідження показують, що емоційний зв'язок формується на рівні мозку без нашої прямої участі. Закоханість пов'язана з активацією системи винагороди в мозку, де виділяються дофамін (гормон задоволення) та окситоцин (гормон прихильності). Це робить нас більш вразливими до певних типів людей.

Коли ми закохуємося, в мозку активуються певні ділянки та виділяються специфічні хімічні речовини, що викликають характерні емоції та поведінку. Дослідження показують, що закоханість активує ділянки мозку, пов'язані з винагородою та мотивацією, а саме: вентральну тегментальну ділянку (VTA) та хвостате ядро. Дані зони мозку відповідають за відчуття задоволення та прагнення до близькості з об'єктом кохання.

Під впливом даних гормонів ми можемо відчувати підвищену енергію, зниження апетиту та потреби у сні, а також посилену увагу до об'єкта кохання. В організмі виникають хімічні реакції схожі на ті, які можуть бути при вживанні деяких стимуляторів, що підкреслює потужний вплив закоханості на мозок.

Крім того, закоханість впливає на рівень кортизолу — гормону стресу. На початкових етапах романтичних стосунків спостерігається підвищення рівня кортизолу, що може бути пов'язано з емоційним збудженням і невизначеністю нових відносин. З часом, у стабільних стосунках, рівень кортизолу зазвичай повертається до норми.

Також коли ми бачимо кохану людину, наше серце починає битися швидше, що є природною реакцією організму на емоційне збудження.

Також відомо, що у закоханих пар серцеві ритми можуть синхронізуватися. В експерименті, проведеному в Каліфорнійському університеті в Девісі, пари сиділи навпроти одне одного та дивилися в очі протягом трьох хвилин. Результати показали, що їхні серцеві ритми ставали схожими, що може свідчити про фізіологічну взаємодію між партнерами.

Виходячи з експериментів, в яких брали участь люди різної статі і віку, можна з високою долею ймовірності визначити, що тривалість всього циклу реакцій, характерних для закоханості, практично завжди вкладається в термін від 3,5 до 4 років.

Як би дивно це не звучало, але від закоханості людина здатна самовиліковуватися. Гормони фенілетиламін та допамін виділяються, коли почуття тільки зароджуються і термін їх активності — 2-3 роки. Натомість вивільняються інші речовини седативної дії, які називаються ендорфінами. Заспокійлива дія ендорфінів дає людині можливість розслабитися і відчути себе комфортно і впевнено. На зміну романтичному стану приходить спокій. Якщо прив'язаність до людини була нічим іншим, як «чистою хімією», закоханість минає. Якщо ж за цей час люди зуміли знайти багато спільного, побудувати стосунки, вони залишаються разом.

Кохання в кожної людини своє, в основному воно будується на довірі, повазі та взаєморозумінні. Так важливо покращувати свої відносини, зближуватись, додавати емоції, адже це праця, це дії, які люди роблять щодня, стосовно тих, кого люблять, для того, щоб зробити їм приємне.

Кохання і є все життя. Кохайте, як можете, всім серцем. Кохання — це хоч і невічне, але тривале, і, саме головне, важливе для кожної людини. Закохуйтесь й будьте коханими!