23 серпня – День державного прапора України: цінність та історія синьо-жовтого стяга

23-го серпня українці відзначають День державного прапора. А вже наступного дня зустрічають ще одне надважливе свято – День Незалежності України.

День державного прапора є відносно новим святом і було засноване указом другого президента України Леоніда Кучми «Про День Державного Прапора України» від 23 серпня 2004 року. Встановлене воно з метою вшанування цінності, історії українського стягу та задля, більшої поваги громадян до державних символів України.

Прапор у стародавні часи

Спочатку прапор був як засіб сигналізації, а виник він ще за античних часів. Багато років тому стяг використовувався лише в країнах Європи і поширився на українські землі аж в добу Середньовіччя. Найчастіше прапором вважався шматок тканини, прикріплений до списа, що мав вказувати на місце збору воїнів. Жодне військо без прапора не вирушало в похід і не вступало в бій. Щодо слов'ян, то вони обожнювали і оберігали свої прапори і вірили, що у воєнний час вони є найсвятішими від усіх ідолів.

Окремі сучасні дослідники стверджують, що традиція вживання жовто-синіх кольорів існує ще з язичницьких часів. Вона органічно вплелася у християнську релігію, і сьогодні в православних храмах Вогонь і Вода – найбільші святості, які виражаються через жовту і блакитну барви. За правилами векселогії порядок кольорів у багатоколірних прапорах ведеться зверху вниз – першим називається той колір, який є верхнім.

Навіщо перевертати прапор?

До речі, правильна назва Державного прапора України – синьо-жовтий. Його кольори розташовані в такому порядку: вгорі – синій, унизу – жовтий.

Водночас не всім до вподоби така послідовність розміщення кольорів, тому смуги державного стяга пропонують поміняти місцями. Цю ідею часто аргументують фен-шуєм та українською історією.

Прихильники ідеї «перевертання» прапора, зокрема, заявляють, що такий порядок кольорів – чи не основна причина нещасть України. Тому, за їхнім твердженням, для розквіту України треба лише «перевернути» прапор. Якби ж все було так просто.

Перша згадка синьо-жовтих кольорів

Поєднання жовтого і синього кольорів на стягах має глибоке коріння. Польський історик Ян Длугош зазначає, що хоругва Львівської землі «мала на прапорі жовтого лева, що ніби дереться на скелю на лазурному полі», а хоругва Перемишлівської землі «мала на прапорі жовтого орла з двома головами, оберненими однаково в різні боки на лазуровому полі».

Перша історична згадка про поєднання синього та жовтого елементів в офіційній символіці на теренах України датується 1256 роком – днем заснування міста Львова. Герб цього міста прикрасив золотий лев на синьому тлі. Ці ж кольори поєднувалися на прапорах Руського Воєводства за часів Речі Посполитої.

Корогви у часи Гетьманщини

Прапори, або як їх ще називали наші предки – корогви, набули широкого застосування в героїчну козацько-гетьманську добу. У давні часи козаки користувалися прапором тих держав, на службі яких вони перебували.

Уперше козакам вручив корогву – бойовий прапор з польським орлом – король Стефан Баторій у 1576 р. У своєму привілеї король, зокрема, зазначав: «Як добре козаки з татарами б'ються, настановив їм корогву».  Корогва – найзначніша святиня українського козацтва. На ній найчастіше золотом вишивався образ Покрови – Пресвятої Богородиці Діви Марії – заступниці козацтва, Запорозької Січі.

Про те, що козаки використовували корогви різних кольорів, згадує і М.С. Грушевський: «В часи визвольної війни козаки використовували прапори різної барви».

Прапор за часів імперії та СРСР

Із ліквідацією Запорозької Січі зникають військові, територіальні та інші прапори. На українських землях, які входили до складу царської Росії, можна було використовувати лише біло-синьо-червоні прапори імперії. Викорінення всього українського було основною ціллю царів минулого і, на жаль, теперішнього.

З революцією 1848–1849 рр. пов'язана поява українського прапора (жовтого з блакитним) в австро-угорській частині України. У жовтні 1848 р. Головна Руська Рада у Львові ухвалила жовто-синє сполучення кольорів прапора. Ці колірні сполучення швидко поширились на українські землі, що перебували на той час у складі Австро-Угорщини, а після революції 1905 – 1907 рр. у Росії – і в Наддніпрянській Україні.

З початком Першої світової війни 1914 – 1918 рр. на західноукраїнських землях найбільше поширюється поєднання жовто-блакитних кольорів. Ці прапори супроводжували і відзначення 100-річного ювілею Великого Кобзаря.

22 березня  1918 р. Центральна Рада в Києві ухвалила «Закон про державний прапор Української Народної Республіки», який був жовто-блакитним. У 1918 р., у період Гетьманату Павла Скоропадського, порядок кольорів було змінено на синьо-жовтий. Таким він залишився і в період влади Директорії.

У Радянській Україні не могло бути й мови про поширення жовто-блакитних кольорів. Так, ширилися вигадки, що синьо-жовті фарби запозичені Мазепою зі шведського прапора, що подібні кольори мали місце на прапорах періоду Директорії та за гетьманства П.Скоропадського.  Слова «блакить» і «блакитний» нівелювалися, замість них запроваджувались російські «голубий», «лазуровий».

Після того як Україна ввійшла до складу СРСР (30 грудня 1922 р.) був створений новий прапор: червоний із схрещеними молотом і серпом, червоною п'ятикутною зіркою, облямованою золотом, і внизу – абревіатура УРСР.

21 листопада 1949 року Президія Верховної Ради УРСР схвалила новий прапор: горизонтальна смуга (на дві третини висоти прапора) – червона, а нижня (на одну третину) – блакитна. На верхній смузі – золоті схрещені серп і молот, над ними п'ятикутна червона зірка, облямована золотом.

Прапор незалежної України

Із проголошенням незалежності України нарешті віддали належне синьо-жовтому стягу й визначили його національним символом козацтва впродовж багатьох століть. Український народ не міг відкинути історичну традицію створення своєї держави саме під цим знаменом.

Таким чином, саме синьо-жовтий колір прапора має всі ознаки українського національного символу. Для українців це кольори чистого неба і пшеничного лану.

Отже, кольори нашого прапору зародилися в надрах українського народу, без будь-яких сторонніх впливів. Український прапор, який був довгий час національним символом, став згідно з 20-ю статтею Конституції Державним прапором України. І сьогодні наш синьо-жовтий прапор супроводжує в бою славетних українських воїнів, що боронять нашу землю від клятої москальської орди. З давніх часів і до тепер, стяг є символом незламності України, її синів та доньок.