Відзначаємо 32-ге свято до дня Незалежності України: від пост-радянської країни до центру світу

Сьогодні усі українці святкують черговий день Незалежності України, не дивлячись на всі випробування. Ми вже зрозуміли цінність цього свята на особистому досвіді, бо своїми ж руками відстоюємо її. Але давайте пригадаємо, як це було для минулих поколінь українців?

Це свято бере свої корені з 24 серпня 1991 року. Саме тоді Верховна Рада затвердила Акт проголошення незалежності України. Проте важливо згадати, що саме передувало цій визначній події в нашій історії. За проголошення української незалежності в 90-их багато хто з українців віддав своє життя чи здоров’я. Дисиденти, діячі УПА, українська еміграція та багато кого інших.

Не секрет, що у проголошенні незалежності значну роль відіграли й загально радянські процеси. Наприклад, абсолютно незграбна економічна політика, про яку в своїй роботі писав історик Віктор Король. Не менш трагічною для України була війна в Афганістані - багато українців тоді загинули просто за політичні амбіції партійної номенклатури.

Останні роки СРСР були дуже напруженими. Попри усі спроби Горбачова “реформувати” вже майже мертву країну, почата ним “Перебудова”

 запустила незворотні процеси в республіках. Одним з найголовніших “тригерів” для проголошення нашої незалежності, як писав кандидат історичних наук Сергій Плохій, став військовий путч в Москві. Навіть комуніст Леонід Кравчук розумів, що саме значить перемога ГКЧП - повернення в минуле.

Врешті, під радість десятків тисяч людей під Верховною Радою була проголошена незалежність України. Цікавий факт - в чернетці Акту проголошення незалежності, написаній відомим українським дисидентом Левком Лук’яненко, було саме відновлення. Таким чином, планувалося підкреслити спадкоємство від УНР. Але комуністи протиснули свій варіант саме проголошення незалежності і спадкоємності від УРСР

(Фото взято з Вікіпедії, автор - Левко Лук’яненко)

Ось так ми потихеньку і підходимо до сучасності. До початку президентської каденції Януковича, усі дні Незалежності святкувалися з військовими парадами. Коли той прийшов до влади, загалом почалося “закручування гайок”, до чого входила і відміна військових парадів на честь дня Незалежності. Тоді це стало одним з чинників об’єднання опозиції проти Партії Регіонів, яке отримало назву “Комітет опору диктатурі”.

24 серпня 2011 року, через рішення тодішньої влади люди вийшли на протест, аби виразити своє незадоволення. Цей день Незалежності відрізнявся від інших відсутністю параду та сутичками з міліцією.

Наступні святкування в основному були схожі одне на одного. Найбільш екстремальним та найважливішим для українців можна вважати 31-шу річницю дня Незалежності України. Це був дуже символічний день, адже тоді Україна змогла вистояти проти російського агресора і відстояти саме свою незалежність. Це святкування також відрізнялося і тим, що українці вимушені були ховатися в підвалах через загрозу ракетного удару.

На жаль, саме через повномасштабну війну прийшло й усвідомлення важливості незалежності. Ціна за її утримання дуже велика для України та українців. Багато цивільних і військових загинули у війні за незалежність проти росії, чисельні зруйновані життя, будинки, міста та села. За все це українці вимушені заплатити, аби не стати знову окупованими наших східним сусідом.

За офіційними даними ООН відомо про щонайменше 16 тисяч загиблих цивільних українців через російський напад. За неофіційними - лише в самому Маріуполі загинуло кілька десятків тисяч людей. Але Україна й сьогодні відзначає день Незалежності України. І продовжить це робити далі, в пам'ять про загиблих і з надією на майбутнє.

За ці  місяці війни ми змінили історію, змінили світ і змінилися самі. Тепер точно знаємо, хто справді нам брат і друг, а хто навіть не випадковий знайомий. Хто не втратив своє ім’я та репутацію, а хто переживав, щоб терористи зберегли обличчя. Кому ми насправді не потрібні, а де для нас двері справді відчинені. Ми зрозуміли, хто є хто. А весь світ дізнався, хто такі українці. І що таке Україна. Більше ніхто не скаже про неї: це десь там, біля Росії.

Тому, давайте цінувати кожну хвилину проведену у вільній, незалежній, могутній Україні.