Міфи щасливого материнства

Питання, над яким сторіччями мудрують вчені, філософи, а від недавна і психологи: «Від чого залежить почуття щастя в материнстві?». Бо ж перша і основна роль матері, виростити і виховати фізично і психічно здорове покоління, дати йому достойний приклад і провести у свідоме доросле життя. Така велична і благородна місія, на думку більшості жінок породжує усталений стереотип, що варто поставити на собі хрест заради свого власного чада.

Дійсно, місія велична і благородна, але чи варто мамі забувати про свою цінність для світу. Чи є у цьому всьому якась золота середина? Спробую розвінчати всі міфи довкола цього питання аби встановити істину.

Міф 1. Я не ідеальна мама  А чи існує взагалі «ідеальність» чи це знову ж таки навішаний суспільством стереотип. Вашим дітям потрібна щаслива мама, яка зранку зустріне усмішкою, а не запихавшись тягтиме за волосся, в спробах зробити ідеальну зачіску доньці до дитячого садка. Мама, яка приходитиме з улюбленої роботи і ділитиметься з захватом своїми успіхами, аніж та, в якої вже око сіпає від чергового сеансу миття посуду.

Міф 2. В тому, що моя дитина захворіла винна я і тільки яЯк би ви не старалися, не падали з ніг, діти все одно знайдуть на вулиці калюжу, на вулиці йтиме дощ або вона, вважаючи себе дорослою, вибіжить на вулицю без шапки. Хвороби - це зовсім не ваша вина. Це не ви «не догледіли» – це так ростуть всі діти в світі. І замість того, щоб картати себе, краще вкотре обійміть дитину і спробуйте разом з нею проаналізувати всі «за і проти» ситуації, що склалася.

Міф 3. Я маю весь час приділяти дитині, лише так вона виросте долюбленоюДитина – це не про жертовність, це про гідний приклад досягнення мети, про вміння знаходити час для всього, що важливо. Пам'ятайте, дитина не потребує маму  поряд 24/7. Куди важливіше, щоб час проведений зі своєю дитиною був  якісним і емоційним. Тому, не картайте себе за те, що займаєтесь улюбленою справою.

Міф 4. Я для дитини маю бути супергероємТак, безумовно показувати приклад успіху для свого чада дуже важливо, але куди важливіше бути чесними. Показати, що і ви іноді помиляєтесь, потребуєте їхньої допомоги чи поради. Чесність – простір для близького емоційного контакту із вашою дитиною.

Міф 5. Я – мама, а значить потреби дитини першочерговіНа противагу цьому міфу, хочу поставити одну невелику притчу.

Жила-буласім’я.Дітейбуло багато, а грошей мало.Матибагато працювала. Після роботи вона готувала, прала, прибирала…

Звичайно ж, вона втомлювалася і тому часто кричала надітей, була невдоволена, скаржилась нажиття.

Одного разу вона подумала, що це недобре так жити. Що діти-то не винні в тяжкому житті. І вирушила за порадою домудреця: як стати хорошою матір’ю?

З тих пірматистала зовсім іншою. І стала виглядати щасливою.

Хоча грошей в сім’ї не додалося. І діти не змінилися. Але тепермамане сварила їх, зате часто посміхалася.

Раз на тиждень вона ходила на базар.

Тепер мама поверталася з базару з солодкими подарунками для дітей. Діти були дуже задоволеними подарунками. А мати на деякий час закривалася у своїй кімнаті. І просила нікому її в цей час не турбувати.

*Дітям було цікаво, що ж робить мати в своїй кімнаті. Одного разу вони порушили заборону і заглянули до мами. Вона сиділа за столом та…*пила чай… з шоколадними цукерками!

– Матусю, що ти робиш? А як же ми? – обурено закричали діти.

– Тихо, діти, тихо! – важливо відповіла мати. – Не заважайте мені! Я роблю вам щасливу маму!

Тож, як бачите, щастя дитини рівноцінно залежить від щастя матері. І надважливо – навчитись робити себе щасливим не для когось, а для себе. Тож, щиро бажаю кожній матусі на цій планеті, відчувати у своєму серці лише вдоволеність і гордість від того, що привносите в світ щасливу і наповнену маму, а значить щасливу дитину.

І не забувайте бути сонцем і сяяти яскравіше.