Алгоритм внутрішньої роботи – 5 способів втратити себе і тільки один як знайти

У стосунках люди намагаються повернути свою втрачену цілісність, компенсувати себе за рахунок іншого, намагаються знайти себе у стосунках. Неважливо в яких…

Перший спосіб – знайти себе у стосунках із протилежною статтю. Ми пірнаємо із головою у кохання всього нашого життя, але натомість отримуємо протилежний результат – втрачаємо себе, розчиняючись у стосунках. «Я все для нього, все віддала, все пожертвувала, а він…» або «Я виконував усі її забаганки, я не міг без неї жити, а вона…»
Другий спосіб знайти себе у стосунках із друзями. Ми настільки зливаємось з іншими у процесі стосунків, що не можемо сказати собі СТОП. Не можемо діяти чи проявляти себе певним чином тому, що незручно відмовити другу або подружці. Нам не зручно говорити «Ні», «не зараз», «не сьогодні». Ми завжди разом, злиті настільки, що полюбляємо однакове, п’ємо однакове, говоримо однаково, ходимо – тільки разом, як у дитячому віршику: «Ми з Тамарою ходимо парою…».
Третій спосіб знайти себе у робочих стосунках. Все життя перетворюється на суцільну роботу: «Коли я їм, сплю, ходжу, сиджу – я увесь у роботі. Мені жити ніколи, я завжди на роботі. З ранку до ночі з роботою і вдома розмови тільки про роботу».
Четвертий спосіб - стосунки із батьками. Доглядати батьків похилого віку, бути їм потрібним, тягнути їх на собі. «Я не можу одружитись та залишити маму, я їй потрібен, вона не впорається без мене…» або «Я не можу вийти заміж, у мене хвора мама», «Як же я залишу батька, він не впорається без мене».
П’ятий спосіб - присвятити своє життя дітям ✨ Дуже люблю цей спосіб! Намагатись реалізувати власні бажання у дітях, змусити їх жити за моїми поняттями або приносити себе у жертву заради блага дітей. Позбавити себе всього, а потім, найголовніше - нагадати дитині: «Я ж все життя для тебе…, щоб ти…, заради тебе…»

Все це – чудові можливості втратити себе. Існує один єдиний спосіб дійсно знайти себе – це зануритись у СТОСУНКИ ІЗ СОБОЮ!

**Як же налагодити ці стосунки – із самим собою?**З чого почати?

Кожен із нас має незмінного помічника та провідника – це тіло. Воно насправді неймовірне, унікальне та чарівне у повному сенсі цього слова. Тіло наділене унікальною здатністю показувати місце, в якому у нас виникають проблеми, страхи, страждання або інші питання, які потребують нашої уваги. Це величезний механізм – світ всередині нас, психосоматична Гугл-карта. Кожна молекула, клітина, орган чи система у нашому тілі працює за певними фізичними чи енергетичними законами. Коли порушується гармонізація всередині тіла, стається збій також і на гормональному рівні. Наше тіло - це складова однієї величезної системи в якій усе злагоджено працює. Зі шкільних часів ми знаємо про органи чуття, та з часом ми настільки занурюємось у життя, що навіть забуваємо як ми сприймаємо світ навколо нас із самого нашого зародження. І не тільки очима, вухами, ароматами та вкусами. Є великий на все наше тіло орган чуття - це шкіра. І саме тут хочу запитати кожного із вас: чи памятаєте ви свій досвід із дитинства - як воно, відчувати тілом? Якщо це було у вашому житті, але дуже давно, то навіть пропоную отримати це відчуття знову, але обов’язково із людиною якій ви довіряєте. Дозвольте собі поексперементувати. Проведіть один день і з зав’язаними очима - головне слідкуйте, що саме із вами відбувається, що ви відчуваєте і як змінюється ваш внутрішній стан. Це велика можливість повернутися до себе. Тіло - це великий дар з яким ми колись прийшли саме у це життя. Збереження та розвиток його - це головна місія кожного із нас.

Однією із найважливіших систем нашого тіла є нервова система. Це цілісна морфологічна і функціональна сукупність різних взаємопов’язаних нервових структур, яка забезпечує регуляцію діяльності всіх систем організму.

Все живе на планеті, всі організми взаємодіють із навколишнім середовищем завдяки нервовій системі.

Що робить нервова система?

Вона забезпечує зв’язок із навколишнім середовищем. Структурною одиницею нервової системи є нервова клітина з її відростками - нейронами. Уся нервова система - це сукупність нейронів, які контактують один із одним за допомогою спеціальних апаратів — синапсів.

neuron, (від давньо-грецького νεῦρον — «волокно», «нерв») — електрично збудлива клітина, що обробляє та передає інформацію у вигляді електричного або хімічного сигналу. Передача хімічних сигналів відбувається через синапси — спеціалізовані контакти між нейронами та іншими клітинами.

Навіщо ми так глибоко занурились? Для того, щоб відновити уявлення про функціонування нашого з вами тіла. Щоб відновити поняття про житєдіяльність і про те хто я є і як я проявляюсь у цьому світі.

Невід’ємна складова нашого тіла - енергетичні вузли. У багатьох країнах їх називають по різному, у індійській традиції - ЧАКРА. Доречі, кожна ЧАКРА енергетично пов’язана із певною ендокринною залозою. Щойно у нашій свідомості виникає почуття СТРАХУ – реальне чи уявне, навіть у ранньому дитинстві, воно автоматично блокує енергію у чакрі. Відповідно, ендокринна залоза не отримує потрібної кількості гормонів, або, навпаки, починає із підвищеною активністю «бомбардувати» нас, наприклад, адреналіном для того, щоб ми починали діяти. На противагу адреналіну починає, в той же час, активно працювати епіфіз та продукувати мелатонін – для того, щоб ми спали та відпочивали. Так виникає внутрішній конфлікт. Гормони прямо впливають на наше самопочуття, настрій, прояви. Фактично, вони керують нашою поведінкою. В цій ситуації ми нескінченно багато працюємо, виконуємо безліч нерезультативних дій, відчуваємо себе млявими, втомленими, сонними, розбитими. Результатом цього конфлікту стане нервове виснаження, зниження імунітету, зайва вага, глибока депресія, набрякле та тучне тіло.

Коли порушується гармонія в середині тіла, виникає гормональний збій і, як наслідок – депресія. І якщо не налагодити стосунки із самим собою, то ні безліч антидепресантів у вигляді іграшок, ні медичні препарати не дадуть жодного видимого результату.

Те ж відбувається і з зовнішнім світом, за тим же принципом утворюється конфлікт у стосунках із протилежною статтю. Наприклад так: «Я хочу, щоб ти зробив це за мене, тому, що я втомлена і знесилена» (активно продукується естроген), або «Якщо не власними руками…», коли простіше зробити щось самостійно, ніж просити когось (в такому випадку у жінки активно продукуются чоловічі гормони) і дуже часто чуємо у мовленні висловлювання на свою адресу у чоловічому роді: сказав, зробив, пішов і т.і. Це – жорстка дуальність. Обидва варіанти – погані. Повинна бути гармонія і у гомонах, і у стосункай із самим собою. Без заперечень та противаг, у спокійному послідовному стані. Тілу не потрібно із надзвуковою швидкістю реагувати тим чи іншим гормоном для підтримання цілісності. Коли немає внутрішнього конфлікту у системі тіла все працює послідовно та без збоїв. Будь яка хвороба приходить у наше життя зовсім не для того, аби ми лікувались, а тому, що немає контакту із самим собою. Тіло – це своєрідна гугл-карта, яка показує нам що і як у нас працює. Є багато джерел та матеріалів про те, яка чакра із якою гормональною системою поєднана та із якою частиною тіла, а також які страхи блокуються чакрою, а які блокують саму чакру. Якщо це питання вже постало, то було б добре розібратись зі страхами, блоками та випливаючою психосоматикою. А коли стосунки із собою налагодяться, стануться зміни у продукуванні потрібних гормонів, з’являться бажані зміни у внутрішньому світі, в тілі, відповідно і у зовнішньому світі. Ось такий взаємозв’язок: тіло підказує нам як саме налагодити стосунки із самим собою.

Як із цим працювати?

Алгоритм внутрішньої роботи

Для початку, повернутись до себе. Нагадати собі – хто я? Скільки мені років? Де я зараз? Чим займаюсь? Які маю якості? Які досяжнення? І визнати, як факт, що є конфлікт. У чому цей конфлікт? І на допомогу прийде найголовніша підказка – наша злість. На що чи на кого: у зовнішній світ чи на себе я дивлюсь і мене дратує, злить, бісить. Наприклад, відслідковую, що мені увесь час говорять про погане. І це бісить. В такому випадку добре було б себе спитати, що саме «дзеркалить»? В чому чи в кому я бачу також погане? Як варіант, це можуть бути наші батьки. Наприклад, можна дивитись на батька чи матір і бачити тільки погане, не розуміючи, що з плином часу це вже зовсім не шкідливий старий або із проявами деменції стара жінка… Неврівноважена (ну скільки можна!) у їхній присутності я дратуюсь та злюсь. І да, іще з дитинства закладена інформація, взагалі із утроби, що, наприклад, тато поганий. Коли мама, ще будучи при надії ображлась та злилась на нього, плюс підтвердження протягом життя, коли бачила їх конфлікти та з’ясування стосунків. А також мамині розповіді який він… Адже малям любиш їх обох і обнаково. І почуття такі яскраві: страх, образа, злість і багато інших почуттів запамятовуються більш яскраво, відповідно і погане памятаємо більш яскраво. Тому гарне можемо і не побачити, і не запам’ятати. А якщо не бачу хорошого у батькові, то не бачу гарного і в собі, як наслідок, знищуючи все те, що я є. Наприклад, коли досягаю успіху, то роблю вигляд, що це не вартісно, не важливо, мізерно. Але, якщо всупереч нейронним зв’язкам згадати та регулярно собі нагадувати, та утримувати увагу на тому, що мама виносила мене, народила, дала життя, а тато гарно грав на гітарі, співали пісні під голосні акорди, а з мамою твнцювали чи малювали. А ще незабутній аромат та смак борщу. Які не відтворять найкращі кухарі світу і, звичайно ж, я пам’ятаю поїздки на море, старлинг збір мушлей та буси із них. А уроки у школі – це окремий світ мого життя, особливо, коли було ліньки, і мама читала історію, а тато пояснював алгебру – як же наївно вони тоді виглядали… Тобто потрібно згадувати що гарного зробив тато чи мама або хтось із них і почати бачити те гарне, що є в мені. Тоді, саме тоді, стає зрозумілим, що і в батьках і у світі в цілому наявне як погане, так і хороше. Тоді ми починаємо бачити те, що і є реальністю, а не тільки ідеалізацію або навпаки. Починаємо бачити не тільки те, що хочемо бачити чи те, що хочемо продемонструвати, а й те, що є в реальності.

Алгоритм внутрішньої роботиСебе можна знайти: - через стосунки, просто зрозумівши, що погане є не тільки в комусь, а і в мені. І це погане не подобається не тільки в інших, але, можливо, і в собі. Навіть, якщо прямо зараз я це заперечую…

або через тіло – психосоматика. З'ясувавши та розібравшись, який саме страх блокує мою чакру та коли у мене цей страх виник Якщо ви будете задавати собі ці питання, то дійдете думки, що не хтось винен у тому, що зараз з вами відбувається, не хтось поганий, а це ви самі вчиняєте якось не так.

Вам повинно вистачити сміливості взяти на себе відповідальність за себе та своє життя. Ви самі формуєте власне життя, ви можете у ньому багато чого змінити – навіть кожне рішення змінити. Більшість не хоче нічого змінювати – їм подобається, вони звикли до того, що є. І вони мають на це право. Це не добре, але і не погано. Це вибір кожного. Свідомий вибір. Але ті, хто хоче пізнати себе – змінюються, шукають власні шляхи, адже пізнавати себе можна лише залишившись на одинці із самим собою. І дуже хочеться, щоб це не були ситуації, коли доводиться жертвувати собою чи знаходитись на межі життя та смерті. Хоча будь-яка негативна ситуація – це шлях до нашої справжньої сили. Будь-яка хвороба приходить у наше життя виключно для того, щоб ми змінились, а не для того, щоб ми лікувались. Я про це знаю із власного досвіду. Щойно ми змінюємо світ всередині себе – світ навколо нас починає змінюватись. Саме тому, шановний читачу, якщо тебе злить та дратує твоє тіло чи події навколо, пам’ятай: ти творець і тому сам ти в змозі змінити абсолютно все довкола себе, досить лише забажати, зупинитись, звернутись до себе і почати діяти, створюючи .

Питаннями стосунків, пошуку себе, відчуття втрати себе, а також відновлення та оновлення на всіх рівнях займаюсь приблизно із 2011року. Наче і не багато, але і не мало. За цей час моє власне життя дуже змінилось. Я навчалась і досі навчаюсь у різних майстрів, відвідую тренінги, семінари із психології, арт-терапії, музичної та казко терапії, із фізичної реабілітації, формальні та неформальні тренінги із особистісного розвитку та багато іношого.

І я готова поділитись набутими знаннями з вами. Зараз для мене стосунки - це не якась конкретна людина у певній ситуації, а те, що виникає між людьми. Це фон. Це стан. І на цьому фоні так чи інакше проявляються конкретні люди та певні події. Подобається чи не подобається нам людина, ми говоримо про ту якість, яку ця людина проявляє. І якщо людина при цьому може бути дуже різною, то якість ми відчуваємо. Тому говоримо про почуття, емоції, переживання.

Якщо ти маєш бажання змінити власне життя, то впроваджувати зміни потрібно в собі.

І, перше, - це подякувати батькам, людям які тебе оточують, собі за те, хто ти є прямо зараз і за те, де ти є прямо зараз. Тому що це - плоди твого прояву у всесвіті ✨

По друге, прийшов час взяти відповідальність за своє теперішньє, майбутнє і минуле та почати жити справжнім ЖИтТЯм💖