Навіщо українцям, які перебувають за кордоном писати про війну в Україні

З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну за кордон виїхали понад 14,5 мільйона громадян. Величезна кількість жінок та дітей покинули країну, шукаючи прихистку у сусідніх державах. У перші місяці війни українські біженці були налякані й все, що їм хотілося це — зберегти життя їх дітям. Але патріотизм більший за страх і майже одразу наші люди за кордоном почали шукати шляхи допомоги там, де знаходилися. Хтось організовував благодійні концерти, хтось долучався до зборів в Інтернеті, дехто плів сітки та виготовляв окопні свічки.

Та для всіх них основною ціллю було — донести інформацію про злочинні, антиморальні вчинки загарбників знайомим іноземцям. Інформаційна війна ведеться пліч-о-пліч з військовою. Усі засоби масової інформації України об’єдналися разом аби протистояти путінській пропаганді й доносити світові правду. Чимало журналістів виїхали за кордон, щоб свідчити про події, які відбуваються на території нашої країни й, об’єднавшись з іноземними колегами, тримають новинний фронт.

Коли ти живеш у мирному місті в мирний час, навіть в той момент, коли в сусідній країні повномасштабна війна, ти не відчуваєш цього так гостро. Ти продовжуєш пити ранкову каву, ходити на роботу та відправляти смайлики в текстових повідомленнях друзям. Твоє життя кардинально не змінилося. І це — нормально. А українці, які покинули свої домівки й свої сім’ї, бодай на мирній території не можуть знайти спокою. Навіть найактуальніша тема з часом втрачає свою популярність і люди звикають. Тому українці за кордоном виконують неабияку місію — нагадують світові про тероризм, який відбувається прямо зараз. Головна мета — тримати цю тему в інформаційному полі, аби світові партнери не ігнорували її та усвідомлювали значущість своєї допомоги Україні.

Саме українець за кордоном розуміє усю важливість своєї національності, перебування і спілкування із представниками інших націй. Адже він може принести чималу користь своїй країні навіть бувши вдалині від дому.  Розповідайте іноземним ЗМІ вашу історію, привертайте увагу до війни, не замовчуйте ситуацію вдома, пояснюйте причину вашого переїзду.

Для занепаду морального стану цивільних та військових українців вороги створювали фейки, мовляв, «мільйони громадян, що виїхали, геть забули свою країну і не збираються повертатися». Говорячи чесно, так, певний відсоток біженців продовжать жити за кордоном і будувати там своє майбутнє. Але, звертаючись до цифр і беручи, приміром, статистику польської прикордонної служби, з 24 лютого з України до Польщі виїхали 8,031 мільйона людей. Натомість станом на 28 листопада 2022 року повернулося додому 6,219 мільйона осіб. Тож українці з користю витрачають час закордоном, будуючи знайомства з іноземцями, та поступово пакують валізи додому. Але працюють задля перемоги та вірять в ЗСУ.

Також варто спростувати думку «як ви можете щось розповідати про події в Україні, якщо не живете тут». Такий вислів теж не рідко можна зустріти на просторах Інтернету. На жаль, є українці, які осуджують тих громадян, що виїхали за кордон після початку повномасштабного вторгнення. Варто усвідомлювати, що у такий нелегкий період нашої держави важливо розуміти — внутрішні міжусобиці варто перенести на мирний час, а то й взагалі не розпочинати їх. Адже ворог саме того і добивається — внутрішнього хаосу в країні. Зневірений і не цілісний народ легше перемогти.

Тож, пам’ятайте, що в єдності сила. Будь-яка допомога, що наближає перемогу є дуже цінною. Де б ти не був, в якій частині світу не мешкав, твоя ідентифікація ніколи не зміниться. Користуйся цим, прославляючи Батьківщину.