Розлучення. Чомуплачутьчоловікиу яких забрали…дітей?

Якщовидумаєте, щорозлучення – цеваша особиста справа і дитинідостатньо того, що воназалишилась з однимізбатьків, то ви глибокопомиляєтесь. Ця проблема вже єнастількисерйозною, що минулогорокуВсесвітняОрганізаціяОхорони Здоров’язанесла доміжнародногокласифікатора хвороб термін«відчуженнябатька», позначений як «проблема устосункахміжбатьком/опікуном і дитиною». Ця проблема стосуєтьсядітей, у яких, по суті, відібрали одного з батьків, і в 90% випадків – саме батька. У практицісімейного психолога часто зустрічаютьсяісторії, коли в результатірозлученнядитиназалишаєтьсятільки з одним ізбатьків. Раніше суди завжди ставали на бікматерітому, щочоловік«відприродигрубийтаагресивний» і «дітийому не потрібні» або«я ночей не спала»…

Щосьзмінилось зараз, коли з’явилисьсотнітекстів про теоріюприхильності? Коли люди дізнались про те, щорозлукапереживається нами як смерть, а травмованідіти, виростаючи, ділятьсясвоїмболемвідчуженнявідбатьків? Насправді – змінилосядуженебагато.

Наведу приклад. На консультації – чоловік, якийбувуменекількароків тому, коли важко і боліснорозлучався з дружиною, яка зрадила його. Вона подала позовдосуду на розподілквартири, в якій вони проживали але яка належала літнімбатькамчоловіка. Процесбувдовгим і болючим – суди, бруд, звинувачення з боку дружини… Зкоханцем не склалося, і жінкаспробувалаповернутичоловіка. Однак той, пройшовши через усі кола пекла, переживши сльози і інфарктматері, категорично відмовився від «воз’єднання родини».

І післяцього 15-річна донька перестала розмовляти з батьком. Вона заблокувалайого номер, а якщотелефонував із чужого – кидала слухавку. Нарештівонизустрілися і чоловікдовідався«правду»: виявляється, тато… бив маму.

Звичайно, чоловікбув в шокований. Наводивдокази: мовляв, нікого в житті пальцем не торкнувся. Виправдовувався: ні, як ти могла подумати таке? Говорив, що, якбицехоч раз було, дружина подала б до суду. Але дочка його не чула. «Тихочешсказати, що мама мене обманула? Навіщоїйцеробити?»

Вінплакав. Просив мене допомогти, запитував як йомуповернути доньку, як налагодити з нею стосунки? А я наповнюваласябезсилоюлюттю, тому щоцевже не перша в моїйпрактиціісторія. Історія, коли жінка, йдучивідчоловіка, знищуєйого. І вбиваєйого як батька.

Про маму можнаговоритинескінченно. Ми з’являємось на світ завдяки зустрічі двох людей, та іноді ми забуваємо, що чоловік, хоч і «не носив дитину під серцем», «не годував грудьми», але часто нарівні з жінкою дбав про неї: вставав ночами, качав, носив, ростив. І головне – любив і продовжує любити не менше, ніжмати.

Стосункичоловіка і жінки в шлюбіскладаютьсяпо-різному. Інодіїх дороги розходяться, і кожендалівирішує сам, як і з ким жити. Але навіть коли для шлюбнихпартнеріввмираютьсоціальніролічоловіка і дружини, вони залишаються батьками своїхдітей. Залишаютьсяназавжди, незважаючи на складнощі і проблеми у власнихстосунках, на злість, на образи, на бажання “показати” і “довести”. Тому,щобатькозалишаєтьсябатькомнезалежновід того, «поганий»вінчип«хороший».

Однакіснуєсерйозна проблема: ображаючись на колишньогочоловіка, жінка часто не тількивиганяєйогозісвогожиття, а йзакриває для ньогодвері в життядитини. Цівипадкиостаннім часом набулимасового характеру. Ось кількаприкладів:

Жінка повторно вийшлазаміж за іноземногогромадянина, поїхала в іншукраїну, і батько не знає, де і в якихумовахживейогодитина.

Жінкарозлучається, і в ходісудовихрозглядів і боротьби за майнозвинувачуєчоловіка в сексуальному насильстві над дітьми, післячого акцент зміщується з майновихсуперечок на доказчоловікомсвоєїневинуватості.

Жінка після розлучення забороняє дітям спілкуватися з батьком, виливаючи на нього цебри бруду і лякаючи дітей тим, що він може зробити з ними щось жахливе: продати на органи, здати в дитячий будинок, відвезти в іншу країну.

Жінка регулярно пише на колишнього чоловіка скаргидо податкової, телефонує його партнерам, псує бізнес і репутацію, хоча він повністью фінансово забезпечує її та дітей.

Жінкакажедітям, щоїмпотрібновибрати: або мама, аботато, але якщо вони виберуть не її, томожутьназавждипронеї забути.

Жінка категорично проти будь-якихзустрічейдітей не тільки з татом, але і з бабусею і дідусем – батьками колишньогочоловіка, тому що вони виростилиповногонікчему.

Жінкаманіпулюєдітьми, формально дозволяючиспілкуватися з батьком, але кожен раз караючидітей за цізустрічі…

Я не кажу про батьків-алкоголіків, батьків-психопатів, якітероризуютьсім’ю, про декласованих, деструктивних, руйнівних для оточуючих людей чоловіків. Я говорю про звичайних, середньостатистичних, люблячихсвоїхдітейбатьків – про батьків, якіхочутьзберегтистосункиіз синомабо донькою, про батьків, якірозуміють, щорозлученнятравмуєдитину, і намагаютьсямаксимально компенсуватизбитки…

Але часто на шляху стоїть МАТИ. Мати, якавбиває батька. Або не дозволяє чоловіковізалишитисячастиноюжиттясвоєїдитини. «Стирає»його, як прикрупомилку в зошиті. Яка намагається«обнулити»життядитини з моменту розлучення так, ніби вона сама є їїєдинимтворцем, майже Господом Богом, а колишній – целишеперешкода, про яку не вартозгадувати.

«Він два місяці не давав грошей, кажучи, щойогозвільнили і вінпоки не знайшовнову роботу», «Вінобізвав мене по телефону», «У нього в іншійродинінародиласядитина», «Він добре живе, а я ледве-ледвезводжукінці з кінцями», «Я зустрілаіншого, і у нас кохання». Будь-яка з цих, а іноді і набагатоменша причина може стати каталізатором до виникненняідеї: його треба покарати. А кращепокарання – цепозбавитийогодітей. Вбитийого як батька. Знищити.

І в хідідеважкаартилерія: суди, плітки, брудніісторії, заборони зустрічей, покарання… І в усецевиявляєтьсявтягнутоюдитина.

А як дитиніжити в цьомуконфлікті лояльностей? Щоробитиїй, маленькому і залежній посуті, яка любить і тата і маму? Як їй бути?

Дитині треба вижити – і вонавиживає. Але якоюціною? Відчого доводиться відмовитися, чимпожертвувати, щобпосміхатисяматусі, яка заборонила бачитися з батьком, і брати у ньогоподарунки тому,що«так для тебе краще»? Як приховуватирідкіснітаємнізустрічі і твердо триматися на допитах? Як ігноруватирозмовимами з подругами і родичами про те, якажахливалюдинаїїбатько? Як відповідати на питаннясусідів та однолітків: «Де твійтато?»

Інодіматиламаєсвоюдитину – і вонаповністюстає на їїбік. Але чим вона заплатить за зраду, за, по суті, вбивствовласного батька? Як вона буде з цимжитидалі?

Цереаліїсьогодення. Кожна друга сім’я в Україні пережила розлучення. Але якийвідсоток тих сімей, в якихдвоєдорослих людей, самостійноприйнялирішення завести дитину, так само самостійно і мудро приймаютьрішення розлучитись, не травмуючицюдитину? На жаль, не так і багато… Нам тільки треба буде навчитися пробачати, помічати хороше, залишатися у стосунках, щоб разом прийти на випускний, на весілля, на день народженняонуків…

Все, що я пишу, можназастосувати і в зворотномунапрямку: сьогоднібагатозаможних, психопатичних , агресивнихбатьківвідбираютьдітей у матерів.

Але моє послання адресується всім: тим хто розлучається, розлученим і тим, хто тільки будує сімейні відносини.

Вонодужепросте: ставитеся до свого партнера з повагою. У моментизлості, образи і відчаюзгадайтесвітлімоменти ваших стосунків. Будьте мудрими і великодушними. Звертайтеся по допомогу до оточуючих, якщовам боляче або і зовсімнестерпно. Але ніколи не забувайте: у вашоїдитини є і тато, і мама. І добре, якщо так залишитьсяназавжди!