Серпень 2020

Вітаємо!

Колись давно книжка була майже єдиним джерелом передачі знань від покоління до покоління. Звичайно, існувала також і усна народна творчість, але саме із книжок ми дізнавались про події «давно минулих часів», могли заглянути у майбутнє, отримати певні знання. Завдяки виникненню друкування книжок таємні знання ставали ближчими, доступнішими. Але час не стоїть на місці. Технічний прогрес останніх десятиліть впевнено посунув книжку із п’єдесталу першоджерела знань. Сучасні діти вже не читають ті книжки, якими зачитувались їх батьки, бабусі та дідусі. Сучасні діти «сидять у телефонах», постять короткі відоси або просто картинки, не обтяжуючи себе читанням «лонгридів». До речі, термін «лонгрид», якщо хто не в темі, означає у прямому перекладі «довге читання», тобто текст із великою кількістю літер. І доволі часто я зустрічаю у соцмережах «вибачте за лонгрид».

Колись давно освіченість вимірювалась кількістю прочитаних книжок, вмінням цитувати твори письменників, поетів або і філософів. Пізніше цитували вже фільми та мультфільми, а сьогодні ми цитуємо меми із соцмереж…

Розвиток технічного прогресу дав нам багато «розумної» техніки, всесвітню мережу Інтернет, хмарні рішення, миттєвий обмін повідомленнями… Разом із тим змінилось і ставлення до освіти в цілому як такої, і, як наслідок, ставлення до книжки, і до читання, як процесу. Читати діти стали менше, читати діти стали інше…

За останні півроку навіть освіта стала інша… Ми відкрили для себе дистанційку. Звичайно, вона існувала і раніше, як альтернативний вид освіти. Але сьогодні он лайн вивчають не тільки математику, а й навчаються грі на музичних інструментах.

Але на фоні цих змін чи змінились люди? Чи дійсно сучасним дітям «нічого не цікаво»? Хіба «ці книжки вже ніхто не читає»?

На ці та інші питання ми намагались знайти відповіді. Деякі із них раді представити вашій увазі у серпневому випуску DiaLOG.

Тож запрошуємо вас до простору досконалого спілкування разом із командою DiaLOG!

Головний редактор Олена Борко