Платонічна любов

Становлення шлюбу та сім'ї як окремої, самостійної галузі знання було закономірним після виникнення соціології як науки. До її появи призвело накопичення людством величезного фактичного матеріалу та різноманітних знань та думок про сімейне життя людей. Великий й неоціненний внесок у створення базових передумов для появи соціології внесли філософи. З давніх-давен міркування філософів про відтворення людського роду, про людські відносини, про соціальні ролі чоловіків та жінок, про фундаментальні потреби людей були пов'язані з життям людей у шлюбі та сім'ї - найдавніших людських утворень. Найвідомішими з перших філософів давнини вважається античний мислитель Платон, у творчості якого простежуються соціальні мотиви шлюбно-сімейного життя людей.

Платон поклав початок ідеалізму як великого філософського напряму. Щодо нашого предмету він цікавий тим, що першим з відомих на сьогодні авторів писав про рівність прав і можливостей для чоловіків та жінок.

Платон зробив гендерний підхід у своєму соціальному проекті та був націлений на гендерну рівність. Адже за жінкою їм визнається повна державна правоздатність, рівність з чоловіком в обов'язках та працях, які пов'язані із сімейною організацією суспільства; жінка може бути і правителем, і воїном, так само як і чоловік.

Істотну роль у навчанні Платона грає тема любовного потягу (еросу). Платон викриває тілесну любов (згадаємо вислів «платонічна любов»), бо вона суттєво звужує поле знань, кругозір людини, який починає прагнути лише до задоволення, й головним для нього стає предмет його любові. Він забуває про все інше, вважаючи свою любов найважливішою. Це призводить до власницької установки в стосунках, по суті робить людину невільною. Тим часом свобода - безумовне благо, яке в людських відносинах може дати саме любов, а в людському пізнанні світу - філософія, причому одне від іншого навряд чи може бути відокремлене. Трагізм кохання завжди буде в тому, вважав Платон, що воно часто затьмарює головне: тіло затьмарює душу, окрема людина та її краса - красу істини й буття. Правда любові в тому, щоб пройти шляхом любові як шляхом філософії та бачити за тілом душу, за тимчасовою людської зовнішньою красою неминущу красу чесноти та ідеї, що своєю чергою призведе до блага та бога. Любов допомагає швидше пройти перші кроки на філософському шляху.

Любов допомагає дізнатися, чому глибоке почуття та особисті переживання не можуть бути виражені буденними словами. Любов навчає того, що означає прагнення до коханого, думки тільки про нього і про те, що це найважливіше, забуваючи про все інше. Вважається, що одне з найважчих завдань платонівської філософії - це побачити у світі єдиний принцип, який є саме благо, - вирішується за аналогією з темою особистої любові людини до людини.

Уривок взятий з книги «Соціологія шлюбу та сім’ї: історія, теоретичні умови та персоналії» С.Н. Бурова